Новорічні оповідання

Новорічні оповідання

by Євгеній Бойко

​ЯК ДЗВЕНЯТЬ СНІЖИНКИ

​Це було темного зимового вечора. Сонце сховалось за обрій. Зарожевів сніговий килим. Стало тихо-тихо. Замерехтіли зорі в глибокому небі. Раптом з півночі насунула чорна хмара. Пливе над снігами. Потемнів сніговий килим. Падають сніжинки на землю. Тихо лягають на поле, на ліс, на дорогу. Я прислухаюсь до тихого снігопаду і чую ніжний дзвін. Немов десь далеко-далеко бринить велика кришталева чаша, до якої доторкається срібний молоточок. Що воно дзвенить? Іду, прислухаюся. Дзвін лине від маленької ялинки, що росте у нас на шкільному подвір'ї. Вслухаюся і дивуюся. То дзвенять маленькі сніжинки. Висять на ялинкових гілочках, доторкаються одна до другої, немов срібні дзвіночки. І дзвенять, дзвенять. Аж місяць прислухається.

Multiple Choice

Про який килим йде мова?

• сніговий

• водяний

• шерстяний

• листяний

Multiple Choice

На що був схожий дзвін?

• як вібрує телефон

• як дзвенять ключі

• як б'є молоточок об чашу

• як дзвоники

Multiple Choice

Що насправді дзвеніло?

• сніжинки в небі

• сніжинки на шкільній ялинці

• дзвіночки на оленях

• дзвіночки на ялинці

​ЯК ДІТИ РАДІЛИ, А ЯЛИНКА ПЛАКАЛА

​Наближався Новий рік. Поїхали люди до лісу, зрубали струнку Ялинку. Привезли її у велику світлу кімнату. Поставили посередині, прикрасами та цукерками прибрали. Бігають діти навколо Ялинки, милуються, пісні співають. Радісно дітям. А Ялинці страшно й сумно. Бо немає ні лісу темного, ні зайчика сірого, ні неба синього, ні місяця ясного. Бо в ногах у неї не снігова ковдра, а папірці барвисті всякі. Заплакала з туги Ялинка, та ніхто й не помітив гіркої сльози, що впала з гілки на підлогу. Одна тільки дівчинка синьоока помітила, зітхнула й тихо прошепотіла: "Ялинка плаче..."Закінчилося новорічне свято, Поїли діти цукерки, познімали прикраси. А Ялинку викинули на подвір'я... Біля неї стояла синьоока дівчинка.

Open Ended

Чому плакала ялинка? Хто це помітив? Чому вона це помітила? (відповідь написати 4-5 речень)