Морфологічна норма й морфологічна помилка

Морфологічна норма й морфологічна помилка

By Сніжана Клименко

Морфологічна норма й морфологічна помилка

By Сніжана Клименко

​Морфологія (грецьк. morphe — форма та logos — слово, учення) — розділ мовознавства, що вивчає граматичні особливості частин мови.

​

Самостійні (повнозначні) частини мови

1. Іменник  називає предмет, явище, істоту (хто? що?), має граматичні категорії  роду, числа, відмінка: багаття, комфорт, дощ, сестра, громадяни.  

2. Прикметник указує на ознаку, належність комусь або чомусь (який? чий?), має граматичні категорії  роду, числа, відмінка, ступені порівняння: гострий, ретельний, дідусів, найдобріший.  

    

Морфологія (грецьк. morphe — форма та logos — слово, учення) — розділ мовознавства, що вивчає граматичні особливості частин мови.​

​

​  

3. Числівник указує на  кількість, порядок при лічбі (скільки? котрий?), має граматичну категорію відмінка: дванадцять, одна друга, тисяча, сто двадцять сьомий.  

4. Займенник  указує на предмет, ознаку, належність, але не називає їх (хто? що? який? котрий?),  має граматичні категорії  роду, числа, відмінка: ти, вони, себе, цей, усякий, хто.  

5. Дієслово називає дію, стан людини чи природи, ознаку за дією (що робити? що робили?  що робитиме? що зробивши? який?), має граматичні категорії особи, числа, роду, виду, часу: знати, спілкувалися, розуміючи, обмежений.  

6. Прислівник називає ознаку дії, стан предмета, ознаку якості(як? де? звідки? наскільки?), характерна ознака — незмінюваність, має ступені порівняння: голосно, неймовірно, спозаранку, кудись, звідтіля.

Усталені правила вживання цих категорій називаються морфологічними нормами.

 Відхилення від  норм називають морфологічною помилкою.

Морфологічна помилка

​Службові частини мови

​

​

1. Прийменник указує на відношення між словами (вживається при іменнику або займеннику): по, через, від, з-під.  

2. Сполучник  сполучає однорідні члени речення, частини складного речення: та, чи, дарма що, хоч, якби.  

3. Частка надає додаткові смислові відтінки, використовується для творення нових форм: не, ні, чи, будь-,-небудь, таки, де-, аби-.  

4. Вигук — особлива частина мови. Виражає  почуття, волевиявлення, передає звуки природи: ой, ай-ай-ай, ква-ква, бульк; Бувай!

​До найпоширеніших морфологічних помилок належать

• уживання одного роду замість іншого: широка степ (замість широкий степ);  

• уживання однієї відмінкової форми замість іншої: по воротам (замість по воротах);  

• відмінювання невідмінюваних слів: у кіні (замість у кіно);  

• порушення норм утворення ступенів порівняння прикметників: більш легше завдання (замість більш легке завдання), сама висока гора (замість найвища гора);

• уживання закінчень м’якої групи замість твердої: зворотній відлік (замість зворотний відлік);  

• неправильне творення форм числівників: семиста (замість семисот);  

• уживання дійсного способу дієслова замість наказового: пішли в кафе (замість ходімо в кафе);  

• використання частки давай(те)  для творення форм наказового способу дієслова: давайте розкажемо (замість розкажімо);  

• сплутування дієвідмін дієслова: ходють (замість ходять).

​Морфологічна помилка

​Кожна самостійна частина мови має свої граматичні категорії, ознаки: рід, число, відмінок, особу, дієвідміну тощо.

​

До найпоширеніших морфологічних помилок належать:

• уживання одного роду замість іншого: широка степ (замість широкий степ);  

• уживання однієї відмінкової форми замість іншої: по воротам (замість по воротах);  

• відмінювання невідмінюваних слів: у кіні (замість у кіно);  

Самостійні (повнозначні) частини мови

• Іменник  називає предмет, явище, істоту (хто? що?), має граматичні категорії  роду, числа, відмінка: багаття, комфорт, дощ, сестра, громадяни.  

• Прикметник указує на ознаку, належність комусь або чомусь (який? чий?), має граматичні категорії  роду, числа, відмінка, ступені порівняння: гострий, ретельний, дідусів, найдобріший.  

• Числівник указує на  кількість, порядок при лічбі (скільки? котрий?), має граматичну категорію відмінка: дванадцять, одна друга, тисяча, сто двадцять сьомий.  

​

• порушення норм утворення ступенів порівняння прикметників: більш легше завдання (замість більш легке завдання), сама висока гора (замість найвища гора);

• уживання закінчень м’якої групи замість твердої: зворотній відлік (замість зворотний відлік);  

• неправильне творення форм числівників: семиста (замість семисот);  

• уживання дійсного способу дієслова замість наказового: пішли в кафе (замість ходімо в кафе);  

• використання частки давай(те)  для творення форм наказового способу дієслова: давайте розкажемо (замість розкажімо);  

• сплутування дієвідмін дієслова: ходють (замість ходять).

• Займенник  указує на предмет, ознаку, належність, але не називає їх (хто? що? який? котрий?),  має граматичні категорії  роду, числа, відмінка: ти, вони, себе, цей, усякий, хто.  

• Дієслово називає дію, стан людини чи природи, ознаку за дією (що робити? що робили?  що робитиме? що зробивши? який?), має граматичні категорії особи, числа, роду, виду, часу: знати, спілкувалися, розуміючи, обмежений.  

• Прислівник називає ознаку дії, стан предмета, ознаку якості(як? де? звідки? наскільки?), характерна ознака — незмінюваність, має ступені порівняння: голосно, неймовірно, спозаранку, кудись, звідтіля.

Службові частини мови

1. Прийменник указує на відношення між словами (вживається при іменнику або займеннику): по, через, від, з-під.  

2. Сполучник  сполучає однорідні члени речення, частини складного речення: та, чи, дарма що, хоч, якби.  

3. Частка надає додаткові смислові відтінки, використовується для творення нових форм: не, ні, чи, будь-,-небудь, таки, де-, аби-.  

4. Вигук — особлива частина мови. Виражає  почуття, волевиявлення, передає звуки природи: ой, ай-ай-ай, ква-ква, бульк; Бувай!

Poll

Утвори словосполучення, узгодивши іменник із прикметником у правильній формі.

( ) дріб

  ( )важіль

• металеве

• металевий

• десяткове

• десятковий