Північна Америка

Північна Америка

Географічні рекорди на материку: найбільший острів — Гренландія, найбільша карстова печера — Флінт-Мамонтова, найдовший гірський льодовик, найвища припливна хвиля біля берегів — затока Фанді, Гранд-Каньйон — найбільша у світі ущелина, вироблена річкою Колорадо, найбільше прісноводне озеро світу — Верхнє в системі Великих озер Північної Америки.

Найбільш різке похолодання, що відбулося протягом доби, було зареєстроване 23-24 січня 1916 р. в американському штаті Монтана. Воно становило 56 °С: з +7 до -49 °С. Найбільш різке потепління спостерігалося 22 січня 1943 р. у містечку Спірфіш штату Південна Дакота в США. Протягом всього 2 хвилин з 7:30 до 7:32 температура повітря підвищилася від -20 до +7 °С, що ще раз доводить контрастність природи материка.

Північна Америка разом із Південною Америкою утворюють єдину частину світу Америка площею 42 млн км².

Площа Північної Америки — понад 24 млн км². За цим показником вона поступається лише Євразії й Африці.
На півдні Північну Америку перетинає Північний тропік, на півночі — Північне полярне коло. Найширша частина материка лежить у помірних широтах, що дуже впливає на його природу.

Крайні точки материка: північна — мис Мерчісон, південна — мис Мар’ято, західна — мис Дежньова, східна — мис Сент-Чарльз. З півночі на південь та із заходу на схід Північна Америка простяглася більше як на 8000 км.

Найбільші острови, яких багато поблизу узбережжя Північної Америки, знаходяться на півночі: найбільший острів планети площею 2,2 млн км² Гренландія, п’ятий за величиною, площею 512 тис. км² Баффінова Земля. Поблизу східного узбережжя материка лежить острів Ньюфаундленд. На південь від півострова Флорида — група Великих Антильських островів. На північному заході великою дугою витягнулися Алеутські острови.
На півночі та півдні материка утворилися масивні Гудзонова та Мексиканська затоки, які глибоко входять у суходіл. На північному заході знаходиться затока Аляска.

Порівняно з Африкою й Австралією, Північна Америка має більше півостровів: на північному сході — Лабрадор, на північному заході — Аляска, на південному сході — Флорида та Юкатан, на південному заході — Каліфорнія.

Не лише мешканців Азії приваблювала Америка, цікавив далекий Новий Світ також і європейців. Уперше сюди потрапили нормани (або вікінги, давні пращури сучасних норвежців), які були вправними мореплавцями. Допливли до Ісландії, а потім і до Гренландії, за п’ять століть до знаменитої подорожі Колумба нормани досягли півострова Лабрадор і пропливли аж до Нової Шотландії. Очолював цей загін Лейф Еріксон, син Еріка Рудого. Він дав назву острову Баффінова Земля — Хеллуланд (країна валунів), півострову Лабрадор — Маркланд (країна), острову Ньюфаундленд — Вінланд (винна країна). Це було близько 1000 року. Нащадки Еріка Рудого ще тривалий час намагалися колонізувати відкриті ними землі, але в них не складалися відносини з місцевими мешканцями, яких Колумб пізніше назвав індіанцями.

Наприкінці XV ст. у 1497-1498 рр. італієць Джон Кабот, який перебував на службі в англійського короля Генріха VII, відкрив острів Ньюфаундленд. Він виявив біля його берегів один із найбагатших у світі районів рибного промислу.

У1513-1521 рр. іспанський конкістадор Хуан Понсе де Леон відкрив півострів Флорида. У 1565 р. тут виникла перша постійна європейська колонія та найстаріше місто Північної Америки — Сент-Огастін.

У 1528-1536 рр. Нуньос Кабеза де Вака проплив від Пуерто-Ріко до Флориди, дослідив Пн. узбережжя Мексиканської затоки, досяг нинішньої столиці Мексики. Він і його супутники були першими європейцями, які перетнули Північну Америку. Ще один іспанець Ернандо де Сото 1541 р. першим серед європейців побачив найбільшу річку Північної Америки — Міссісіпі.

Чималий внесок у дослідження материка зробили французи. Три експедиції на материк здійснив Жак Картьє, 1535 р. він позначив на карті річку Святого Лаврентія, а пізніше заклав місто Монреаль. У 1608 р. Самуель де Шамплен заснував першу колонію французів у Квебеку, першим досяг озера Гурон.

У 1609 р. англієць Генрі Гудзон пройшов уздовж східного та північно-східного узбережжів нинішніх США. У 1610-1611 рр. він дійшов до південного узбережжя затоки, яку пізніше було названо його ім’ям. У 1780 р. Александр Маккензі дослідив одну з найбільших річок Північної Америки, яка теж отримала ім’я дослідника. Через 4 роки він перетнув Скелясті гори у нинішній Канаді та вийшов до Тихого океану. У 1804-1806 рр. Льюїс і Кларк позначили на карті й описали природу материка вздовж берегів річок Міссурі та Колумбія.

Найвища точка Північної Америки — гори Мак-Кінлі (6194 м) — знаходиться на Алясці. Найбільша западина — Долина Смерті — перебуває на 86 м нижче рівня моря та знаходиться в західній частині материка в Кордильєрах.

У широкій системі гірських хребтів виділяють два основних ланцюги. Західний — Кордильєри і східний — Скелясті гори, з найвищою вершиною — горою Елберт (4 399 м). Напрямки гірських хребтів мають суттєве значення для формування клімату материка й особливостей погоди різних його частин у різні пори року.

У формуванні низовин Північної Америки головна роль належить річкам. Особливо це стосується Міссісіпі з притоками. Розмиваючи поверхню, вона виносила і продовжує виносити в Мексиканську затоку і відкладає там величезну кількість гальки, піску та мулу. За мільйони років затока відступила на південь на сотні кілометрів. Цей процес продовжується. Міссісіпі виносить в океан 360 млн т наносів за рік. Її дельта щороку просувається в Мексиканську затоку на 100 м.

На рельєф північної та середньої частин материка неабиякий вплив мало материкове зледеніння. Цим Північна Америка, а також Євразія відрізняються від материків Південної півкулі. Як і в Євразії, льодовик то наступав, то відступав, руйнуючи та вирівнюючи поверхню.

У Кордильєрах знаходиться усе вражаюче та дивовижне на материку. Тут знаходиться Долина Смерті, де температура повітря наближається до +60 °С, а страшні вітри пересувають по піску навіть велике каміння. Річка Колорадо утворила Великий Каньйон, який вражає своєю глибиною та величчю. Ніби ножем, вона розрізала горизонтальні шари гірських порід, які відкладалися мільйони років. Він простягся на 320 км через усе плато Колорадо. Місцями ця природна ущелина досягає глибини 2,4 км і ширини 8-25 км. Великий Каньйон оголошено національним парком.

​Ще одне з див природи, що вражає уяву людини, знаходиться в штаті Колорадо (США). Невипадково за мальовничість ця місцевість отримала назву «Сад богів». На значній площі тут розкидано природні монументи із червоного та білого пісковику. Вражає небачена різноманітність рельєфу. Тут є і дуже тонкі скелі, що отримали назву Соборних шпилів, і скелі, що хитаються, і скелі-близнюки, а також скелі, що нагадують людей і тварин. Усе це зачаровує людину. Практично в кожного з’являється бажання ще хоча б раз повернутися до «Саду богів».

У горах Північної Америки чимало діючих вулканів, є потужні та дуже красиві гейзери, цілющі властивості мають гарячі джерела.

Вулкани: величезний Попокатепетль («Гора, що димить») заввишки 5452 м, а Істаксіхуатль («Біла жінка») досягає 5386 м. Ці вулкани перебувають на схід від Мехіко. Недалеко від Мексиканської затоки підноситься вулкан Кофре де Шроте («Гора-скриня») і вулкан Орісаба («Гора зірки»). Це один із найвищих вулканів планети, його висота 5700 м.

У гірських районах і там, де близько до поверхні залягають магматичні та метаморфічні породи, переважають рудні корисні копалини. Америку неодноразово вражала «золота лихоманка», це всім відомо з історії, книжок і кінофільмів. І зараз майже скрізь у Кордильєрах, від Аляски до Нікарагуа, є родовища золота. Ці гори надзвичайно багаті на поліметалеві руди.

У середній частині Кордильєр, у західній частині США, є значні поклади урану, молібденових, вольфрамових, ртутних, титанових та інших руд.

Багата на руди металів Канада. У південній, найбільш дослідженій частині країни та на півострові Лабрадор знаходяться родовища залізної руди світового значення. Є золото, платина, мідь, нікель, свинець.

Багаті на залізні, марганцеві, титанові, цинкові, ванадієві та поліметалеві руди і старі Аппалачі. Чималі поклади алюмінієвої сировини знайдено на Великих Антильських островах.

Світовий рівень у Північній Америці мають запаси горючих корисних копалин — нафти та природного газу. Зона їхнього залягання простяглася смугою від узбережжя Північного Льодовитого океану через рівнинні ділянки центральної частини материка аж до Мексиканської затоки. Тут же є поклади природного газу, бурого та кам’яного вугілля.

Чимало родовищ у Північній Америці і нерудної сировини. Це сірка, фосфорити, кухонна та калійні солі, слюда, азбест, графіт тощо. На півострові Лабрадор знаходяться родовища рідкісного та дуже гарного оздоблювального каменю лабрадориту. Свою назву він одержав від назви півострова.

У літній час на материку встановлюється плюсова температура повітря від +5 °С на півночі до +30 °С на півдні. Винятком є деякі острови Канадського арктичного архіпелагу та Гренландії, де влітку температури мінусові. Взимку мінусові температури встановлюються в північній половині материка, особливо суворі зими на півночі від 50° пн. ш. Середні січневі температури нижче 0 °С характерні на північ від 40° пн. ш. Найнижчі зимові температури відзначено на північний захід від Гудзонової затоки, де часті морози -50 °С й нижче. На плоскогір’ї Юкон спостерігається температура -64 °С, а на льодовиковому щиті Гренландії — до —70 °С.

Характерні високі контрасти температур між північчю та півднем материка, особливо взимку. У Канаді на широті Києва у січні температура від -16 до -24 °С, у нас же середня температура цього місяця близько -6 °С. Для внутрішніх районів Гренландії узимку характерна середньомісячна температура повітря -40 °С. На Алясці взимку температура повітря може знижуватись до -60 °С і навіть нижче. На узбережжі Мексиканської затоки у січні температура повітря від +8 до +16 °С. У Мексиці та на Великих Антильських островах температура повітря піднімається до +16...+24 °С. На крайньому півдні материка в січні перевищує +24 °С. Тут майже не відчувається різниця між літніми та зимовими температурами.

Середні температури липня найнижчі у внутрішній частині Гренландії (нижче -8 °С). На північному узбережжі материка вони становлять від 0 до +8 °С. У середній смузі Північної Америки літо тепле (від +18 до +24 °С). У південній частині материка температура від +24 до +32 °С.