Ускладнене речення

Поставлено правильно розділові знаки в реченні

• Усе одбивається в пісні, як у морі: рожева зоря і червоная кров, і темна ненависть, і ясна любов, і промінь пожару, і місяць, і зорі.

• Гомін різноплемінних мов, калейдоскоп облич, парний подих тропіків і гул Атлантики - все він приніс з довколосвітніх мандрів сюди, на рідний степовий берег.

• Щастя – це трикутник, а в нім є три боки – віра, надія, любов.

• У драмі людській небагато дій – дитинство, юність, молодість і старість.

Двокрапка ставиться при однорідних членах речення в реченні (деякі розділові знаки вилучено)

• А на Десні краса! Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

• Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких помісцях недолі й сліз.

• Калина під вікном рідної оселі тополя на околиці села лелече гніздо на клуні криничка при перехресті доріг терпкий запах лісової конвалії усе це види нашого дитинства, наш духовний світ.

• Людство не усвідомить себе як єдине ціле не буде йому добра.

Виділене слово є узагальнювальним у реченнях

• Уся земля, мов килим під тобою, з усіх джерел дзвенять мої пісні.

• За хвилю знов усе стихає і птахи, крик, і воза стук.

• Все в нас є. Скільки щастя і світла, скільки сонця сьогодні над нами.

• Навколо все миготіло різнокольоровими вогнями.

Двокрапка й тире ставиться в реченні (деякі розділові знаки вилучено)

• На бетонній мокрій стіні читаю знаки часу якісь написи, дати, імена, сліди вибухів усе в зеленому нальоті часу, у струменях води.

• Я бачу на мокрім, ще більш позеленілім бетоні викарбовано імена й прізвища мулярів, теслярів, бетонників увесь багатотисячний колектив будівників епохи початку великих робіт.

• Чого тільки не приховує в собі наша вишивка кохання й страждання, радість і смуток, життя і смерть.

• Кожний вважав за честь щось подарувати своєму оборонцеві хто щит і меч власної роботи, хто шмат домотканного полотна, хто жбан із медом.

Речення, ускладнене однорідними присудками, є в рядку

• Пенсне поблискувало то тепло, то суворо.

• Шевченка вважають основоположником нової української літературної мови,бо йому вдалося, поєднавши книжні, народопісенні, фольклорні, діалектні елементи з живою розмовною мовою, утвердити в літературні норми їх використання.

• Шевченко утвердив і виховав національну гідність українського народу.

• Плавай, лебедонько, по синьому морю.

В якому рядку поширене звертання (розділові знаки вилучено)

• Діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за інші мови.

• Роксолано Роксолано твоє ім’я мов дзвін.

• Прощай прощай моя людино.

• За правду браття єднаймось щиро єдиний маєм правий шлях.

Позначте спонукальне речення

• Який вдалий малюнок!

• Він обов’язково віддасть борг!

• Скажи йому ласкаве слово.

• Де поділись мої окуляри?

В якому реченні неправильно відокремлено звертання

• Не хилися, явороньку, ти ще зелененький!

  Не журися, козаченьку, ти ще молоденький!

• Держись, Хома, іде зима.

• Засмійся, Матвійку, дам копійку!

• Язиче язиче, лихо тебе миче! Тільки те й робиш, що людей горбиш.

Укажіть речення, яке має такі характеристики: просте, поширене, односкладне (означено-особове), розповідне, окличне, неускладнене

• Слово честі, виправлю свої двійки!

• Яку красу побачив я там сьогодні.

• Хочу ось цього смачного морозива!

• Наказую вам відійти подалі звідси.

Звертання є в усіх реченнях, окрім (розділові знаки вилучено)

• Земле Тобі на рану не висиплю солі.

• Зоре моя вечірняя зійди над горою.

• А може зараз ти не в полі любий а десь у теплому гостиннім домі.

• Прийми ж цей спів хоч тугою повитий та новий хоч гіркий та вільний.