"Мені однаково..." Т.Г. Шевченко

Поетові байдуже, де він:

• буде жити;

• зможе оселитися;

• перебуватиме в ув’язненні;

• писатиме власні твори.

Розмірковуючи над власною долею, Т. Шевченку «однаковісінько», чи його:

• шануватимуть в суспільстві;

• хто згадає або забуде;

• вважатимуть за революціонера;

• твори будуть мати популярність.

Поет виріс у неволі:

• на Аралі;

• в Петербурзі;

• між чужими;

• про що він говорить з неабиякою гордістю.

Помираючи, Т. Шевченко прагне все:

• із собою забрати;

• залишити у спадок рідному народові;

• своє майно знищити;

• ним написане вивезти за кордон.

Україну поет називає:

• приниженою;

• щасливою;

• знесиленою;

• славною;

Т. Шевченко хотів, щоб батько з сином:

• молились за Вкраїну;

• захищали рідний край від ворогів;

• оберігали традиції українців;

• допомагали знедоленим.

Поетові не байдуже, як Україну «присплять люди»:

• ледачі;

• незграбні;

• злі;

• хитрі та улесливі.

Рядок, яким закінчується поезія:

• «Мені однаково, чи буду»;

• «Однаковісінько мені»;

• «Та не однаково мені»;

• «Ох, не однаково мені».

Про кого поет у творі зазначає: «його замучили колись»?

• Самого себе;

• одного з видатних історичних осіб;

• борця за щасливе життя;

• в’язня Сибіру.

За жанровою спрямованістю «Мені однаково, чи буду» Т. Шевченка — лірика:

• філософська;

• пейзажна;

• інтимна;

• громадянська.