Сполучник. Вигук. Підмогильний та Вишня.

Виділене слово є сполучником і його треба писати разом у реченні

• Треба дзвінкий голос мати, що/б гарно співати.

• Ми не розлучимось з тобою, що/б не сталось.

• Повідомили про/те, що зустріч відбудеться завтра.

• Вибач мені, брате, за/те, що спізнився з допомогою.

Виділене слово є сполучником і його треба писати разом у реченні

• Що/б улітку не вродило, те зимою не завадить.

• Що/б не трапилося — будь людиною.

• Що/б там не кричало, біжи й не оглядайся.

• Що/б жить — ні в кого права не питаюсь!

Виділене слово є сполучником і його треба писати разом у реченні

• Як/би ти не знав багато, а більше за всіх не знатимеш.

• Про що/б не писав поет, він завжди пише про людину.

• Я поважаю тебе за/те, що ти завжди дотримуєш слова.

• Я мушу книжки читати, що/б очі мої не осліпли.

Виділену сполуку треба писати окремо в реченні

• Як/би було десять рук, усім би робота знайшлась.

• Як/би там не було, а комусь належало це перевірити.

• Як/би ви знали, паничі, як люди плачуть живучи.

• Як/би відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці.

Сурядним сполучником є:

• щоб

• коли

• однак

• поки

Вигук виділено у варіанті

• Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому.

• Як тебе не любити, Києве мій.

• Ви чуєте, скільки вогню в нашій мові!

• Хай шумить єдиним світлим шумом синій Дніпр і срібноводна Вісла.

За значенням вигуки поділяються на такі групи:

• сурядності й підрядності

• такі, що виражають почуття, й такі, що передають волевиявлення

• модальні, формотворчі, заперечні

• розповідні й питальні

Вигуки відокремлюються..

• дужками

• знаками окликами

• не відокремлюється

• комами та тире

Через дефіс пишуться такі  вигуки:

• алло, овва, геть

• на добраніч, на все добре

• киць киць, кось кось, ой ой

• до побачення, клац, вйо

Усі вигуки є сполукальними в рядку

• жах! от тобі й на! будьте ласкаві! цок-цок! 

• гав-гав! ку-ку! ой! ех!

• геть! агов! овва! годі! 

• геть! агов! алло! годі!