Однорідні члени речення, звертання, вставні слова

По зелених пишних луках Волос пас овець гладких, грів їх вовною м’якою, одганяв вовків від них.

Вечір в срібній млі розтанув, ніч спустилася на землю.

Розкажу я вам не казку, а бувальщину одну.

По лісах шумлять потоки, смарагдові від трави, розпливаючись то в багна, то в озера, то в стави.

Однорідні підмети

Однорідні присудки

Однорідні означення

Однорідні обставини

В цю таємну ніч Купала в лісі папороть цвіте розцвітає обсипає цвіт-проміння золоте.

Тягнуться до сонця і квітки і трави віти кучеряві гори голубі.

Ні долі ні волі у мене нема зосталася тільки надія одна.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

По лісах блукали кози, тури, олені, вовки, кабани, ведмеді, лосі, рисі, зубри, борсуки.

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні...

Ловлю останній промінь на хмарах, продовжую тебе у вогні, в лампі, у фейєрверках, збираю з квіток.

Човен плавко загойдався на волі, а далі тихо й рівно посунув по воді над зорями.

На річках, високих горах, серед багон і болот городи, міцні твердині будував собі народ.

Лебедині білі зграї в небі хмарами летять, навкруги орлині крила гучно, хижо лопотять.

Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

Над самим Дніпром на горах, огороджений з боків ровом, мурами, валами, Київ виріс і розцвів.

Блискають тільки гострі колючі згуки.

По лісах дрімучих темних з луком пращур наш ішов…

Раз якось був тихий літній вечір.

Тихі ніжні зорі спадали з неба…

…Ось і ворога відбито, все минуло – гнів і жах…

Ах, як багато: неба, сонця, веселої зелені.

Вівса, пшениці, ячмені – все злилося в одну могутню хвилю.

Все повторялось – і краса, й потворність.

Од свіжого подиху ранку злегка тремтіли жита, з рум'яного сходу линуло світло, і м'якими хвилями розпливалось поміж небом і землею.

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка: все се було йому знайоме, промовляло до його.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі.

Попідтинню сіромаха і днює, й ночує.

Учітесь, читайте і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Немає берегів ні в смерті, ні в любові, в безсмертя, й вічності немає берегів.

У драмі людській небагато дій – дитинство, юність, молодість і старість.

Усе тут мовби однакове: і похилі до води вільхи, і засніжені береги.

Теплий легкий вітер розганяв залишки туману.

Погода весь час стояла ясна сонячна.

Уся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими хвилями.

Незабаром ми почуємо гучні весняні пісні.