«Ти ж мені радість у двір принесла; ти з моїх очей полуду зняла, що їх цілий мій вік закривала!»

«Кривда кругом, скрізь неправда»

«А нашому братові /…/ треба стерегти свого брата, а не тільки про себе думати...»

«І нащо воно тобі, сину, з панами тягатись? /…/ Ще, не дай боже, підведуть як... Самі ж поховаються, а тобі — буде»

«Я людям служу... мене люди вибрали... мене люди й скинуть!»

«Казала я тобі, сину /…/, казала: не бери багачки... ні тобі життя не буде, ні мені старій, спокою!»

«Згадай: у яких ми злиднях жили, у якій нужді гибіли, та ніхто про нас не скаже слова лихого... А тепер і достатки...»

«Ні!.. розбишака не вміє пестити так любо, не вміє пригортати так щиро, так гаряче цілувати /…/ Ні... ні! /…/ Він карає неправду... карає?... Хто йому велів карати?»

«Уговорюй його, як жінка: він тебе почитав, кохає щиро, — може, тебе послухав, коли вже мене не хоче слухати»

«Так оце та правда?! Оце вона!!!»

«Грицьку! Поклонись матері... Скажи: хай мене дожидає в гості, коли не сконіє до того часу»