Дуже я потрібна всім,

І дорослим, і малим.

Всіх я розуму учу,

Хоч сама завжди мовчу.

Величезне полотно

Та й існує вже давно.

Любим ми на нім писати,

А ще більше – витирати.

Лінія пряма – це мука

Навіть для самого Всезнайки.

Вміти креслити – наука!

Допоможе тут…

На хатинку схожий я.

Тут живе одна сім’я:

Мама-ручка, циркуль-тато

Й діток-олівців багато.

Гострий ніс і вперта дуже вдача,

З олівцем він дружить на додачу.

Та кутів не любить малювати,

Все б йому кружляти і кружляти.

Жив колись дідусь Перо,

Вчив писати дітвору,

В нього гарна є онучка:

Кулькова червона…

Я негарно написала,

А вона усе злизала.

Олівців моїх сусідка

Ця вертлява буквоїдка.

В нім малюють сонце, квіти,

Маму, тата, гарний дім.

У цій «книзі» малювати

Дітям до вподоби всім.

Стіл, указка, це ось – дошка,

Парта он в кутку моя.

Тут сидить мій друг Антошка.

В класі цім навчаюсь…