Прийшла пізня осінь.

Пролітає сніжок.

Хмарно і сумно навкруги.

Он зірка в небі пролетіла (В.Сосюра).

Означено-особове речення.

Неозначено-особове речення.

Узагальнено-особове речення.

Безособове речення.

З усіх вікон школи мусить синіти море (Ю.Яновський).

Все зроблять людські руки, коли захочуть (за Г. Тютюнником).

Ніч здавалась днем (Л.Костенко).

Одного разу чулася я дуже нещасливою (О. Кобилянська).

В очах дівчини світяться іскри любові (Ю.Яновський).

Чубенко подивився на годинника і дав наказ зупинитися (Ю.Яновський).

У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко).

Люблю хати Полісся (Леся Українка).

То що ж ми будем думати-гадати, як і про це закон є акурат (Л. Костенко).

Перелузали зиму, як насіння, удвох одні на тій-таки печі (Л. Костенко).

Хати у нас і справді-то не хвацькі (Л. Костенко).

Якесь чар-зілля або привороти, і він не зміг його перебороти (Л. Костенко).

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Сльози радості збігають по чисто виголених худих щоках.

Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових квітів (О.Гончар).

Платон любив тихими вечорами виходити на полтавський шлях (Л.Гордієнко).

Обличчя хлопчика світилося посмішкою (В.Собко).

Юрко вже волів не снідати, лиш аби до хати не йти (Лесь Мартович).

Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх (Т.Шевченко).

З утоми він ледве на ногах держиться (О.Кобилянська).

Вкраїну з краю в край проходили з боями (В.Сосюра).

За тим димом не видно, за громом не вчуєш (Ю.Федькович).

«Христе, тікаймо!», — твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

«Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав», — жалівся дід.

Тоді громада загула прелюто: — «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

Як ударив вдруге — вона й попросилась — «Не рубай, коханий, бо я — твоя мила».

«Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам. — Де він? Чи в світлиці, чи в пасіці?»

«Нащо ви одв’язали нашого коня та заперли в свій хлів? — крикнула Мотря: Не святі ж прийшли з неба та одв’язали його!»

Тоді вдова Бобрсичиха озвалась: «Та вуха ж в’януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав’язалась».

«Це кінець!» — нестерпною іскрою пронеслося у свідомості.

підмет і присудок

додаток і обставина

головне й залежне слово

однорідні члени речення

керування

узгодження

прилягання

підрядний зв’язок відсутній

прості, складні

поширені, непоширені

окличні, неокличні

розповідні, питальні, спонукальні

Хлопці накивали п’ятами

Сьогодні відбудуться збори

Скоро прийде літо

Поїду на екскурсію до Києва

означення

додатка

обставини

підмета

додатком

означенням

обставиною

підметом

прикметником

числівником

займенником

іменником

Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.

Любі друзі, бережімо мову!

Заплач, Матвійку, дам тобі копійку.

До тебе, Україно, моя душа лине.

Пісня - душа народу.

Учні виховані.

Цього року зібрали гарний урожай.

З вітром весняним сосна розмовляє.