В уривку зі "Слова про похід Ігорів" "Сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила" йдеться про

«Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»

Про київського князя Святослава («Слово про похід Ігорів») йдеться в рядку

«…Тут кривавого вина недостало; тут пир докінчили хоробрі русичі…», — так у «Слові про похід Ігорів» зображено

"Парубок моторний / І хлопець хоть куди козак, / Удавсь на всеє зле проворний, / Завзятіший од всіх бурлак" - сказано про персонажа

У рядках

Розумненький був чоловік,

Нехай не вадить, як не чує,

Та в давній дуже жив він вік,

Не так тепер і в пеклі стало,

Як в старину колись бувало

І як покійник написав

ідеться про

«Зі своїм запорозьким бурлацтвом він самовільно влетів у метушливий світ олімпійських маскарадів, його сміх розітнувся голосною луною», — сказав Євген Сверстюк про

Іван Білик закликав створити "народний роман на основі щирого реалізму"

«Як треба рятовати Україну, байдуже мені i лiта, й рани. Обновиться, яко орля, юность моя. На коня, на коня! Нiчого гаятись!» — заявляє герой твору

«Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані — і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська», — це портрет

«Запорожжя споконвіку було серцем українським, на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались», — пише автор твору

«Козак у ньому починається від батька; материн характер пояснює його прив’язаність до Галі й до землі», — так пояснено образ

Написання нарису «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» стало важливим етапом підготовки твору

Рядки

Така її доля… О Боже мій милий!

За що ж ти караєш її, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?..

суголосні з життєвими обставинами ліричного героя твору