Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Громадівець, один із діячів Південно-Західного відділу Російського географічного товариства і Київської (Старої) громади, професор історії Софіївського університету. Емігрував до Швейцарії, де в Женеві видавав перший укр. політичний журнал «Громада» (1978 р.). Поширював соціалізм громадівського характеру: громади як самостійні утворення будуватимуть між собою відносини на федеративних засадах з низу до верху – аж до всесвітньої федерації.

Кримськотатарський письменник, педагог, громадсько-політичний діяч. Був міським головою Бахчисараю. Писав і видавав підручники та книжки для кримськотатарської молоді. Його посібник «Ходжа-і-суб’ян» («Учитель дітей») став найпопулярнішим тюркомовним виданням. У 1883 р. розпочав видання газети «Терджиман» («Перекладач»), 1-го тюркомовного видання в Росії. 1905 р. започаткував кримськотатар. видання для жінок «Алємі нісван» («Жіночий світ»).

Поет, письменник, один із засновників Русько-української радикальної партії (РУРП), згодом відмовився від соціалістичних поглядів і став членом Української національно-демократичної партії (УНДП). Очолював філологічну секцію в НТШ.

Історик, етнограф, представник руху «хлопоманів», один з організаторів і голова Київської громади. В журналі «Основа» (1861–1862 рр.) опублікував статтю «Моя сповідь», де закликав сполячених українців повернутися до народу, якого зреклися їхні предки. Голова Історичного товариства Нестора Літописця та професор Київського унівеситету. Один з ініціаторів угоди «нова ера». Виховав київську школу істориків, куди входив М. Грушевський.

Етнограф, хлопоман, громадівець, учасник Київської громади. 1863 р. опублікував вірш «Ще не вмерла Україна». Був управителем справами Південно-Західного відділу географічного Російського товариства, після закриття якого (Емський указ 1876 р.) його арештовано.

Письменник, педагог. У Полтаві організував недільні школи, писав для них підручники. 1863 р. висланий на північ Рос. імперії, з 1865 р. мешкав за кордоном, зблизився з діячами Галичини. Був одним з фундаторів журналу «Правда» та Літературного т-ва ім. Т. Шевченка, ініціатор перетворення останнього на НТШ. Автор однієї з перших біографій Т. Шевченка.

Письменник, учений-мовознавець, педагог, член Братства тарасівців. Редагував «Словар української мови». 1906-1909 рр. очолював київську «Просвіту», боровся за навчання укр. дітей рідною мовою.

Громадсько-політичний діяч, педагог, історик. Депутат австрійського парламенту, голова НТШ (1892-1897 рр.) та Українського педагогічного товариства. Депутат Національної Ради ЗУНР.

Суспільно-політичний діяч, публіцист. Був членом РУРП, з 1899 р. - УСДП. 1895 р. опублікував «Україна ірредента» («Україна незалежна»), де обґрунтував необхідність самостійності України. Член парламенту ЗУНР. У 1920-х рр. переїхав до УСРР, де був 1934 р. арештований і засланий.

Громадсько-політичний діяч, народовець, учений, публіцист. Був одним із засновників товариства «Просвіта» (1896-1906 рр. його голова) та НТШ. Редагував журнал «Правда». 1885 р. ініціював створення і очолив політичне товариство «Народна рада», входив до УНДП та Національної Ради ЗУНР.

Письменник, перекладач, фольклорист, громадський діяч. Працював у «Просвіті» та в театрі «Руська бесіда». Останні роки життя перебував у Чернівцях, де редагував газету «Буковина».