Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Один із засновників, а згодом – голова Української націонал-демократичної партії, посол до Австрійського парламенту і Польського сейму. Президент Головної української ради і Віденської загальної української ради. У листопаді 1918 р. очолював перший уряд Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) – Державний секретаріат.

Перший голова Союзу визволення України (під час Першої світової війни, 1914 р.), один з керівників Української хліборобсько-демократичної партії. Засновник українського інтегрального націоналізму, який вибудуваний на усвідомленні високого призначення нації і ідеї про героїчну особистість та обрану меншість. Ідеологічно обґрунтовував діяльність Організації українських націоналістів.

У 1894 р. очолив кафедру історії України у Львівському університеті. Очолював історико-філософську секцію НТШ. Автор праці «Історія України-Руси». Один із засновників Української національно-демократичної партії (1899 р.). У роки Першої світової війни був висланий з України. У 1917 р. очолював Українську Центральну Раду.

Митрополит УГКЦ. Заснував Український національний музей, Земельний банк, Львівську богословську академію. У роки окупації Галичини (1-ша світова війна) вивезений в Росію. У роки Другої світової підтримував проголошення «Акту відновлення української державності». Виступав проти нищення євреїв. За його згодою євреї переховувались у греко-католицьких монастирях. Причетний до формування дивізії «Галичина». Помер1944р.

Один із засновників Братства Тарасівців та ініціаторів утворення Революційної української партії (РУП). Автор брошури «Самостійна Україна», де прозвучало гасло «Україна для українців». У 1902 р. утворив Українську народну партію самостійницького напряму. Із березня 1917 р. ініціатор формування Українського військового клубу ім. Полуботка і українізації війська. Один з організаторів виступу самостійників проти ІІ Універсалу.

Член Революційної української партії (РУП), ініціатор створення Української соціал-демократичної партії (УСДП). У червні 1917 р. очолив Генеральний секретаріат УЦР. Співавтор Універсалів УЦР. У час гетьманату був в опозиції, очолив Український національний союз, далі Директорію. Через суперечності з Петлюрою пішов у відставку й виїхав за кордон. Останні 25 років проживав у Франції, займаючись літературою та живописом.

Історик, громадсько-політичний діяч, ідеолог українського консерватизму. 1917 р. взяв участь у формуванні Української демократично-хліборобської партії, написав її програму, положення якої передбачали створення незалежної України і збереження приватної власності на землю. Стверджував, що створення самостійної держави можна реалізувати під проводом «хліборобської верстви», а спадкова монархія - краща форма устрою для України.

Політичний діяч, меценат, теоретик сільського господарства. Належав до Української демократично-радикальної партії та ТУП. Був видавцем щоденних укр. газет «Громадська думка», «Рада». Фінансував укр. письменників і науковців.

Громадський діяч, один із засновників укр. спортивного руху. Один з організаторів сокільсько-стрілецького руху, 1910-1914 рр. — голова «Сокола-батька».

Громадсько-політичний діяч, член РУРП, організатор січово-стрілецького руху в Галичині. 1900 організував у с. Завалля Снятинського пов. осередок укр. пожежно-гімнастичного товариства «Січ», згодом — численні осередки «Січей» по Галичині.

Військовий діяч, політик, дипломат, поет, архікнязь з династії Габсбургів. Брав участь у 1-й світ. війні, 1918 р. очолював УСС. Неофіційний претендент на трон у разі утворення незалежної монархічної України.

Громадсько-політичний і військовий діяч, педагог. Організатор гімназійної освіти в Галичині. На початку Першої світової війни став першим командувачем легіону УСС (до 1915 р.).

Громадсько-політичний діяч, член Революційної української партії, один з діячів Союзу визволення України, з 1915 р. — ЗУР. Був дипломатом Української Держави.