Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Член Української національно-демократичної партії, президент ЗУНР. Очолював Українську Національну Раду, яка проголосила ЗУНР. Улітку 1919 р. отримав диктаторські повноваження, які означали суміщення обов’язків президента і голови уряду. Попри суперечності з С. Петлюрою, приєднав УГА до армії УНР для боротьби проти більшовиків.

1918 р. за підтримки німців та австрійців став Гетьманом Української Держави. Учасник російсько-японської війни, нагороджений орденами за особисту мужність. У роки 1-ї світової війни отримав звання генерал-лейтенанта. 1917 р. був наказним отаманом Вільного козацтва. Унаслідок антигетьманського повстання зрікся влади та залишив Україну.

Членом Революційної української парті. Навесні 1917 р. призначений головою Українського Військового комітету. Брав участь в антигетьманському повстанні. Увійшов до Директорії й очолив Армію УНР як Головний Отаман. Після виїзду В. Винниченка за кордон став Головою Директорії. Очолював збройну боротьбу Армії УНР проти більшовиків і денікінців. Ініціатор підписання Варшавської угоди. Після Ризького договору емігрував. Вбитий у Парижі.

Лідер анархістського руху. Восени 1919 р. утворена ним Революційно-повстанська армія в боротьбі з денікінцями зайняла Катеринослав, Гуляйполе, Маріуполь. 1920 р. об’єднавшись із більшовиками, воював проти Врангеля, після розгрому якого радянське командування повернуло війська проти нього. До 1921 р. протистояв радянським військам, після чого емігрував.

Полковник Армії УНР, очолював Запорізький корпус, який звільнив весною 1918 р. Крим від більшовиків. Внаслідок інтриг і анархії несправедливо звинувачений і розстріляний.

Громадсько-політичний діяч, заступник голови УЦР, член Генерального Секретаріату, лідер Української партії соціалістів-федералістів. Репресований радянською владою за сфабрикованою справою проти Спілки визволення України.

Кримськотатарський громадсько-політичний діяч. Один із організаторів курултаю, голова Директорії (уряду) Кримської Народної Республіки. Арештований і розстріляний більшовиками.

Військовий і держ. діяч. 1914-1915 рр. командував сотнею, пізніше куренем Українських січових стрільців. 1918 р. очолював Український військовий генеральний комісаріат, який провів Листопадовий зрив у Львові. Секретар військових справ ЗУНР. Брав участь у Паризькій мирній конференції.

Природознавець, мінералог, основоположник геохімії, вчень про ноосферу і біосферу. Походив з козачого роду. 1918-1921 рр. — перший президент УАН. 1922-1939 — директор створеного ним Петроградського радієвого інституту.

З 1921 р. митрополит УАПЦ. Проводив українізацію церковного життя, сприяв перекладу релігійних книг українською мовою. 1927 під тиском радянської влади залишив сан митрополита. 1937 р. розстріляний.

Художник-графік, ректор Української академії мистецтв. За часів УНР і Української Держави виконав проекти грошових знаків, поштових марок, державного герба і печатки, форми для війська тощо.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Назвіть особу.

Один із засновників, а згодом – голова Української націонал-демократичної партії, посол до Австрійського парламенту і Польського сейму. Президент Головної української ради і Віденської загальної української ради. У листопаді 1918 р. очолював перший уряд Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) – Державний секретаріат.

Перший голова Союзу визволення України (під час Першої світової війни, 1914 р.), один з керівників Української хліборобсько-демократичної партії. Засновник українського інтегрального націоналізму, який вибудуваний на усвідомленні високого призначення нації і ідеї про героїчну особистість та обрану меншість. Ідеологічно обґрунтовував діяльність Організації українських націоналістів.

У 1894 р. очолив кафедру історії України у Львівському університеті. Очолював історико-філософську секцію НТШ. Автор праці «Історія України-Руси». Один із засновників Української національно-демократичної партії (1899 р.). У роки Першої світової війни був висланий з України. У 1917 р. очолював Українську Центральну Раду.

Митрополит УГКЦ. Заснував Український національний музей, Земельний банк, Львівську богословську академію. У роки окупації Галичини (1-ша світова війна) вивезений в Росію. У роки Другої світової підтримував проголошення «Акту відновлення української державності». Виступав проти нищення євреїв. За його згодою євреї переховувались у греко-католицьких монастирях. Причетний до формування дивізії «Галичина». Помер1944р.

Один із засновників Братства Тарасівців та ініціаторів утворення Революційної української партії (РУП). Автор брошури «Самостійна Україна», де прозвучало гасло «Україна для українців». У 1902 р. утворив Українську народну партію самостійницького напряму. Із березня 1917 р. ініціатор формування Українського військового клубу ім. Полуботка і українізації війська. Один з організаторів виступу самостійників проти ІІ Універсалу.

Член Революційної української партії (РУП), ініціатор створення Української соціал-демократичної партії (УСДП). У червні 1917 р. очолив Генеральний секретаріат УЦР. Співавтор Універсалів УЦР. У час гетьманату був в опозиції, очолив Український національний союз, далі Директорію. Через суперечності з Петлюрою пішов у відставку й виїхав за кордон. Останні 25 років проживав у Франції, займаючись літературою та живописом.

Історик, громадсько-політичний діяч, ідеолог українського консерватизму. 1917 р. взяв участь у формуванні Української демократично-хліборобської партії, написав її програму, положення якої передбачали створення незалежної України і збереження приватної власності на землю. Стверджував, що створення самостійної держави можна реалізувати під проводом «хліборобської верстви», а спадкова монархія - краща форма устрою для України.

Політичний діяч, меценат, теоретик сільського господарства. Належав до Української демократично-радикальної партії та ТУП. Був видавцем щоденних укр. газет «Громадська думка», «Рада». Фінансував укр. письменників і науковців.

Громадський діяч, один із засновників укр. спортивного руху. Один з організаторів сокільсько-стрілецького руху, 1910-1914 рр. — голова «Сокола-батька».

Громадсько-політичний діяч, член РУРП, організатор січово-стрілецького руху в Галичині. 1900 організував у с. Завалля Снятинського пов. осередок укр. пожежно-гімнастичного товариства «Січ», згодом — численні осередки «Січей» по Галичині.

Військовий діяч, політик, дипломат, поет, архікнязь з династії Габсбургів. Брав участь у 1-й світ. війні, 1918 р. очолював УСС. Неофіційний претендент на трон у разі утворення незалежної монархічної України.

Громадсько-політичний і військовий діяч, педагог. Організатор гімназійної освіти в Галичині. На початку Першої світової війни став першим командувачем легіону УСС (до 1915 р.).

Громадсько-політичний діяч, член Революційної української партії, один з діячів Союзу визволення України, з 1915 р. — ЗУР. Був дипломатом Української Держави.