Чудовий будиночок у лісі. Чи варто постукати, якщо заблукав? Хто відкриє двері?

Стіни замку збудувала метелиця, вікна й двері пробили буйні вітри. У замку більше сотні зал, наметених віхолами, а Північне сяйво освітлює всі ці зали, і всі вони такі великі, пустинні, такі крижано холодні і блискучі! Хто живе у цьому красивому, але холодному палаці?

Ця хатина з хліба збудована, пундиками вкрита, а вікна в неї з чистого цукру! Хто відкриє двері цього солодкого будиночка?

І гарна піч , і в огонь у ній , і казанок, що кип ить на вогні , — були намальовані на шматині старого полотна. Хто грівся біля цього незвичного каміна у комірці під сходами? Хто запросить нас у свою кімнату?

Хто мешкає у цьому великому замку? Його мешканці зустрінуть нас ворожо чи з радістю?

Баба з дідом на когось чекають? Хто невдовзі з’явиться у хатинці ?

Помешкання цієї героїні, її одяг, пригоди такі ж дивовижні, як і її ім’я. Чи було б цікаво нам з тим, хто відкриє двері?

До дверей цієї хатки часто підходили і просили: відімкніться, відчиніться, ваша мати прийшла, вам із лісу гостинців принесла! Кому належить ця охайна хатинка у лісі?

З ким ми будемо розмовляти, коли нам відкриють ці двері?

Хто святкує свій День народження один та чекає на друга? Хто з радістю відкриє нам двері?

У ці двері ми можемо постукати зранку, адже той, хто нас зустріне, любить хорошу компанію, надувні кульки та мед: попоїсти він завжди готовий! До того ж після перекуски так гарно співається, а наш герой – поет! Хто живе у лісі у будинку в дереві ?

Хто побудував собі луб'яну хатку та ще й городець засадив? Хто запросить нас у гості?

«Стоїть собі теремок: просторий, високий, красивий, двері навстіж відчинені – заходь, живи на здоров’я!» Хто першим оселився у ньому?