ні

так

Шепочеться діброва, та вечірні пливуть небеса.

Хлопці і купалися, і дрімали, а сонце ще високо стояло.

Все спить, однак вже я не сплю.

Говорять, що матері сльози гарячі і тверде, міцнеє коріння проймають.

Але Маланка знала, до чого воно йдеться.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

У скандинавських міфах веселку вважали мостом, який сполучає небо й землю.

Пройшла гроза, і ніч промчала.

У небі нерухомо стояли яструби, розпластавши свої крила й непорушно

втупивши очі свої в траву.

Уся поверхня землі була така гарна, немов зелено-золотий океан, по якому

бризнули мільйони різних квітів.

Зорею станьмо для людей отих, яких на світі вже нема. в живих.

На Україні вірили, що поле після битви навесні вкривається маками.

Все, що відбувається в світі природи, має свій смисл.

Навесні 1904 року Соломія Крушельницька блискуче виступила при

тріумфальному відродженні „Мадам Баттерфляй” Пуччіні в Італії, хоча кількома місяцями раніше ця опера зазнала гучного провалу.

Не можу йти

пішки, адже мій дім знаходиться далеко.

Пахне, кажуть, ромен гіркотою, наче пізня дівоча любов.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.

Хай сторінки мої нерівні й незграбно зверстані рядки, бо в книгу дні мої мандрівні

життя вписано од руки.

На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.

Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні.

Бджолина сім’я над гречками гула, щоб медом іскрилися сота.

Чую тебе, рідна земле, аби знати, що будеш цвісти ти вічно.