Спинився – волошка чи не волошка вистромила голівку з-поміж колосочків?

Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок.

Більш за все на світі любив дід сонце.

Учениця записувала його мову окремі речення чи думки

Велике тютюнове листя зразу обплутало мене. (З тв.

Тікаючи од дідового реву, одного разу стрибнув я з-під порічок прямо в тютюн.

Він саме цвів великими золотими гронами. як у попа на ризах, а над ризами носилися бджоли – видимо-невидимо.

Темніє пучок свіжих, кучерявих, польових волошок.

…які виступають тим самим членом речення.

… які належать як до головних, так і другорядних членів речення.

… відповідають на те саме питання.

… відповідають на те саме питання і перебувають в однаковому відношенні для спільного для них члена речення.

Почувся шерхіт босих хлоп’ячих ніг, чіпкі руки пригнули голову білого коня.

Собака стояв під грушею і не зводив з Миколки здивованих очей.

За городом срібною гладінню розлився ставок, за ставком - верби до води похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють, і баня церкви невеликої з-задерев виблискує.

за допомогою сполучників та інтонації переліку;

тільки за допомогою інтонації;

обома цими способами.

Старезні дерева стоять обіч дороги і пахнуть хлібом, вощиною і медами.

Зрідка видніються над ковилами кущі верблюдки, кермена та молодого кураю.

Воля пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна.

Втомились греки веслами махати, зайшли у двір.

Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Вже й ніч пройшла. довга, неспокійна, громовинна.

Хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка.

Сіроманець похлебтав з калюжі води, лугом відбіг від лісу і від дороги, заліг за копицею сіна.

Сніг у полі побілішав, тепер проміння не тоне в гострій млі.

Зеленіє степ весною, з кожним днем пишніш стає, то обсиплеться росою, то враз пахощі поллє.

А зібравшись. вирушає в дорогу, кликнувши за собою малого. проте бідового песика Кузьку.

Сіно тут уже було давно скошено й завезено у стоги.

Пташина зграя начебто ходила ходором, то опускаючись донизу, то відлітаючи

догори.

Старий батько з усієї сили з молодицями танцює, та за двір вимітає, та прохожих, проїжджаючих у двір закликає.

Верхівки дерев, погойдуючись, уже не тонуть у мороці, а купаються в м’якій, прохолодній тиші.

Не було ні хомута, ні голобель

Вони (листки) то відчайдушним зусиллям намагаються ухопитися за чужу гілку, то

перед падінням пригортаються до іншого падучого листка, то наче звисають.

Уже третій, і четвертий, і п’ятий минає – не малий рік.