Проте мріям українського прозаїка Михайла Коцюбинського про гімназію та університет не судилося здійснитися.

І можна досхочу тішитися уявою що це він білий кінь жене до водопою і сірих і гнідих і вороних і перістих.

Вони люди знають на Шептала можна покластися.

Уся цінність твору "Білий кінь Шептало" алегоричного оповідання в тому що воно жодною мірою не стратило своєї актуальності.

Пісня волі споетизованої в дні лихоліття чаруючим акордом лунала в серцях молоді.

Втікачі поривалися туди де ще не чуть кайданів скованих на людей людьми.

На тлі цього нечупари різко вирізнялася Юлькова модна куртка й начищені до блиску черевики.

Славкові уявився справжній мамонт сумний і замислений.

Ніна Леонідівна Бічуя українська письменниця і перекладачка нині мешкає у Львові.

А ось Андрій Степанович його тренер.

І раптом сорока згадалася, що вони її тоді з тим хлопцем Юльковим приятелем віднесли до старої вчительки.

Свою першу книгу збірку новел та оповідань "Люблю сині зорі" Дрозд опублікував у двадцятирічному віці.

Дні летять повні сонця й музики.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Мама перегортає зошити списані широким чітким почерком та якісь аркуші розмальовані контурами відомих і невідомих континентів.

Заглиблена в спогади Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг.

Бджоли прилітали по мед густим роєм і так гули непримітні у зеленій майній липі що здавалося дерево співає.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

Стояла темна ніч холодна вітряна.

Досвітні вогні переможні урочі прорізали темряву ночі.

Вулицею котиться віз із колесами, оббитими залізом.

Славко витягає з портфеля підручник і читає, затуливши долонями вуха.

Я розповів Юлькові, що їздив з батьком до Страдчого — невеликого села під горою, залісненою й стрімкою, на самому вершечку якої стара-престара дерев’яна церква.

Повертаючись увечері з тренування, Славко завжди заставав на столі склянку прохолодного чаю з цитриною і свої улюблені сухарики з родзинками.

Він усе забував, крім тремтливої ілюзії волі та влади.

Славко прийшов і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі.

Зараз на сцену виходить Лілі, і сьомий "Б" сидить на гальорці, і тільки його, Славка Беркути, нема у залі.

Всі бійці і командири, а їх було в землянці чоловік тридцять, раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли.

Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла.

Хмарніючи, мов дитя, зносився думкою до Бога.

Мовте, кошовий отамане, про що річ.

У грудні Петро Сагайдачний сповіщав про похід на бусурманські вежі.

Усі знали Оришку як відьму.

Перстень цей дарується як милість превелика.

Борис Савович як недавній моряк цілком серйозно підтримав Марисю.

Сприймаю день народження як докір.

Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.

Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.

У тиші настояній духом гречаним

напахченій визрілим паром городнім сиджу перед дідом.

Стоять налиті сонцем дні.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

Побите дощем поле ще й град поб’є.