NEW
Font size
WorksheetsСинтаксис речення
Total questions: 12
Worksheet time: 3hrs 0mins
Прочитайте речення (цифра позначає попередній розділовий знак).
Вогнища то згасали,(1) то знову спалахували,(2) жахаючи собою темряву,(3) і тоді
здавалося,(4) що на яр налетіли якісь фантастичні чорні птахи,(5) які кружляють над
ним,(6) махаючи велетенськими крилами,(7) і все намагаються викрасти ті вогні.
НЕПРАВИЛЬНО обґрунтовано вживання розділових знаків, запропоноване в рядку
кома 1 – між однорідними членами речення
коми 2, 6 – при відокремленій обставині
кома 3 – на межі сурядних частин складного речення
коми 4, 5 – на межі підрядних частин складного речення
кома 7 – при однорідних членах речення
Граматично правильне речення можна утворити, якщо до фрагмента
«Оглядаючи експозицію музею, …» додати
екскурсоводом було наведено невідомі факти про неї.
усі експонати вразили нас своїм різноманіттям.
уважно слухайте гіда, робіть короткі записи.
наші знання з історії були дуже доречними.
це чудова можливість поринути в минуле.
Синонімічними до простого речення «Через постійне плазування в тіні ви
позбавляєте себе можливості знайти сонце» є всі наведені складні речення, ОКРІМ
Ви не зможете знайти сонце, якщо виберете плазування в тіні.
Ви не зможете знайти сонце, бо вибрали плазування в тіні.
Ви не зможете знайти сонце, тому що вибираєте плазування в тіні
Ви не зможете знайти сонце, оскільки вибираєте плазування в тіні.
Складне речення з підрядним обставинним мети утвориться, якщо частину повертаюсь додому вписати замість крапок у реченні
Щойно велике свято...
... так що готуйте, мамо, вечерю.
Коли тяжко на душі... .
... аби розвіяти сум і тривогу.
.... бо рідна кличе сторона.
Правильно оформлено пряму мову в реченні
Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі
будуть ученими працівниками».
«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за
все відповідаєш».
«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест Хемінгуей. Людину
можна знищити, але її неможливо перемогти».
«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч
всесвітів різних».
«Багато величного є на Землі, але немає нічого більшого, як людина» – переконував славетний драматург Софокл.
Безсполучниковим є речення
Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки.
Як явір простягає віти до явора через ріку, так матері одної діти шлють пісню
гомінку.
Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло.
Учи азбуку – прийде хліб у руку.
І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними, як у дружній
сім’ї.
Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення
На лугах вже скошено траву... вибрати
і виполошено перепелині гнізда.
так що буде що їсти вівцям.
і літо буйне в береги ввійшло.
зібрано останні колоски.
як на межі, на оболоні.
Односкладним означено-особовим є речення
Посадили над козаком явір та калину.
Без дурня і паска не освятиться.
Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
Не стидно мовчати, коли нема чого сказати.
Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав.
Додаток виділено в реченні
Від козаччини до Чорнобиля — усе українське життя стає епосом.
Колись велика ріка Конка сьогодні стала річкою.
Весна — художник дуже знаменитий.
Нашу індивідуальність створює пам’ять.
Митець — створіння примхливе й складне.
Речення з однорідними членами можна утворити, якщо до частини «Я обожнюю
теплі травневі вечори…» додати
але недолюблюю холодні листопадові.
зі щебетанням птахів у нашому саду.
тоді так мріється про щось небуденне.
напоєні пахощами яблуневого цвіту.
хоча й червневі мають свої принади.
Означення не відокремлюється в реченні (розділові знаки пропущено)
Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.
Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.
Стоять налиті сонцем дні.
По дворах навантажених всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу.
У тиші настояній духом гречаним сиджу перед дідом.
Підрядне умови є в реченні
Якщо ви любите пісні, запрошуйте у гості птаство.
Те, що було, минулося і знову не буде.
Принишкли хати, наче присіли до землі.
Дерева благають, щоб парості розпустило в їхнім біднім краї.
дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.
