Як смичок струни торкнеться, вона піснею озветься.

Дуже ніжну душу має, що сміється і ридає.

Сім доріжок в неї є

Кожна голос подає,

Як гравець торкне всі сім,

Стане весело усім.

Вони, як квіти називаються,

Чудовим дзвоном заливаються.

Шкіра зверху,

Шкіра знизу,

Всередині пусто.

Сам із вільхи та із дуба,

В роті – білі й чорні зуби.

До зубів торкнись – готово,

Ти почуєш спів чудовий.