Історик, мав псевдо “Старець”, ідейний натхненник українського національного руху, з березня 1917 року – голова Української Центральної Ради. Його найважливіша наукова праця – “Історія України-Руси” в 10 томах. Над нею з перервами працював 38 років.

Автор назви “Українська Народна Республіка”, публіцист-рекордсмен, співзасновник Центральної Ради і товариш її голови, академік і віце-президент Всеукраїнської Академії наук, автор “Історії українського письменства”.

Лідер кримськотатарського руху. Автор гімну “Я присягнувся!”, засновник партії “Міллі Фірка”, позбавив жінок обов’язку носити чадру. Був страчений більшовиками в лютому 1918 року.

Діяч, що став символом українського визвольного руху. Головний отаман Армії УНР. Голова Директорії УНР. Очільник української держави в найскладніший її період.

“Лікар людських душ”, найпопулярніший драматург, публіцист, автор тритомної праці “Відродження нації”, заступник голови Української Центральної Ради, перший голова Генерального Секретаріату, голова Директорії УНР.

Президент Західноукраїнської Народної Республіки, який згодом став її диктатором. Від 1919 року – в еміграції, де продовжив боротьбу за відновлення незалежності ЗУНР, очолював уряд в екзилі

Юрист, громадсько-політичний діяч Галичини. Перший голова Української національної ради у Львові, уряду ЗУНР. Уповноважений у закордонних справах в еміграційному уряді Євгена Петрушевича.

Історик, мав псевдо “Старець”, ідейний натхненник українського національного руху, з березня 1917 року – голова Української Центральної Ради. Його найважливіша наукова праця – “Історія України-Руси” в 10 томах. Над нею з перервами працював 38 років.

Президент Західноукраїнської Народної Республіки, який згодом став її диктатором. Від 1919 року – в еміграції, де продовжив боротьбу за відновлення незалежності ЗУНР, очолював уряд в екзилі.

Адвокат, ідеолог українського націоналізму, організатор війська, автор брошури “Самостійна Україна”. “Українська національна думка мусить обнімати всіх українців, де б вони не проживали, на всій Україні, без огляду на державні кордони…”

Створив найбоєздатніше формування УНР – корпус Січових стрільців. Засновник Організації українських націоналістів, що об’єднала ветеранів визвольного руху 1917–1921 років і молоде покоління борців за незалежність України. Знищений радянським агентом у Роттердамі.

Юрист, громадсько-політичний діяч Галичини. Перший голова Української національної ради у Львові, уряду ЗУНР. Уповноважений у закордонних справах в еміграційному уряді

Автор назви “Українська Народна Республіка”, публіцист-рекордсмен, співзасновник Центральної Ради і товариш її голови, академік і віце-президент Всеукраїнської Академії наук, автор “Історії українського письменства”. Засуджений у сфабрикованій справі “СВУ”, загинув у нетрях ГУЛАГу

Адвокат, ідеолог українського націоналізму, організатор війська, автор брошури “Самостійна Україна”. “Українська національна думка мусить обнімати всіх українців, де б вони не проживали, на всій Україні, без огляду на державні кордони…”

Перший український міністр юстиції, завдяки якому судочинство почали вести українською мовою. Географ, економіст, журналіст. Викрадений у Празі радянськими органами. Помер у Лук’янівській в’язниці.

Діяч, що став символом українського визвольного руху. Головний отаман Армії УНР. Голова Директорії УНР. Очільник української держави в найскладніший її період.

Президент Західноукраїнської Народної Республіки, який згодом став її диктатором. Від 1919 року – в еміграції, де продовжив боротьбу за відновлення незалежності ЗУНР, очолював уряд в екзилі.

Лідер кримськотатарського руху. Автор гімну “Я присягнувся!”, засновник партії “Міллі Фірка”, позбавив жінок обов’язку носити чадру. Був страчений більшовиками в лютому 1918 року

Нащадок одного з найстаріших козацькошляхетських родів України. Останній гетьман України. За його правління було налагоджено дієздатну адміністративну систему управління, розбудовувалися освіта, наука, державний апарат.

Публіцист, Генеральний писар першого українського уряду, міністр внутрішніх справ. Заарештований у справі “Українського національного центру”, загинув у ГУЛАГу

Кооператор, економіст, Генеральний секретар харчових справ, видавець журналів і газет для просвітництва селян. Засуджений комуністами до 10 років таборів.

Створив найбоєздатніше формування УНР – корпус Січових стрільців. Засновник Організації українських націоналістів, що об’єднала ветеранів визвольного руху 1917–1921 років і молоде покоління борців за незалежність України. Знищений радянським агентом у Роттердамі.

Перший Наказний Отаман Армії УНР і командувач Галицької армії, керував українськими військами в ході “Чортківської офензиви”. Заарештований радянськими спецслужбами, відбував покарання в таборах Ташкента та Норильська, помер в Австрії.

Лідер кримськотатарського руху. Автор гімну “Я присягнувся!”, засновник партії “Міллі Фірка”, позбавив жінок обов’язку носити чадру. Був страчений більшовиками в лютому 1918 року.

Перший міністр фінансів України, без університетської освіти став успішним кооператором і банкіром, організатором Українського народного кооперативного банку (Українбанк). Головний редактор газети “Комашня”.

Юрист, громадсько-політичний діяч Галичини. Перший голова Української національної ради у Львові, уряду ЗУНР. Уповноважений у закордонних справах в еміграційному уряді Євгена Петрушевича.

Адвокат, ідеолог українського націоналізму, організатор війська, автор брошури “Самостійна Україна”. “Українська національна думка мусить обнімати всіх українців, де б вони не проживали, на всій Україні, без огляду на державні кордони…”

Публіцист, Генеральний писар першого українського уряду, міністр внутрішніх справ. Заарештований у справі “Українського національного центру”, загинув у ГУЛАГу.

Кооператор, економіст, Генеральний секретар харчових справ, видавець журналів і газет для просвітництва селян. Засуджений комуністами до 10 років таборів.

Внучатий племінник Тараса Шевченка по материнській лінії. Один із найвідоміших повстанських отаманів, створив Українську Повстанчу Армію, що брала участь у Другому Зимовому поході. Генерал-хорунжий Армії УНР.

Отаман селянського повстанського руху, столицею якого було Гуляйполе. Голова Революційної повстанської армії. Один із лідерів анархістського руху в Україні.

Походив із родини, яка за волю України віддала життя п’ятьох синів. Учитель за фахом, став кадровим офіцером. Головний отаман Холодноярської Республіки.

Створив найбоєздатніше формування УНР – корпус Січових стрільців. Засновник Організації українських націоналістів, що об’єднала ветеранів визвольного руху 1917–1921 років і молоде покоління борців за незалежність України. Знищений радянським агентом у Роттердамі.

Командувач Армії УНР у 1919 році. Генералхорунжий. Його ад’ютант Євген Маланюк присвятив начальнику “П’яту сімфонiю” і “Баладу”. Розробник плану Зимового походу. Сам не брав у ньому участь, бо помер від тифу.

Організатор українського кооперативного руху, вчений-економіст, у першому уряді УНР – Генеральний секретар земельних справ, а за Директорії – міністр продовольчих справ, фінансів, голова уряду.

Автор назви “Українська Народна Республіка”, публіцист-рекордсмен, співзасновник Центральної Ради і товариш її голови, академік і віце-президент Всеукраїнської Академії наук, автор “Історії українського письменства”. Засуджений у сфабрикованій справі “СВУ”, загинув у нетрях ГУЛАГу.