У якому реченні підрядна частина приєднується до головної за допомогою сполучного слова?

Серед великої тиші чулося тільки, як шелестіли листочки.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Не знав, що любов може розтопити найчерствіше серце.

Тепер я скрізь, де світло і любов.

А там, де сонце торкнулося вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Смереки так тісно збилися, що важко було проходити між їхніми шершавими пнями.

Мабуть, почну писати, хоча на творчість немає часу.

Зроби так, щоб серце моє солов'їне забуло очей тих блакить.

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе.

Як без раннього світання день не піде на полях, так без першого навчання до наук закритий шлях.

Навіщо мені весна, коли твої очі - проліски?

Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу.

Край неба на сході помітно світлішає, так що в ньому вже можна розпізнати сіру пелену розірваних вітром хмар.

Я Нептуну пів копи грошей в руку суну, аби на морі штурм утих.

Повертаюся додому, так що готуйте, мамо, вечерю

Мабуть, тому що село біля річки близько, таке все свіже, зелене та яскраве.

У змаганнях ти обов'язково переможеш, хай як не стараються твої суперники.

Як тільки вийдеш за поріг, лишивши рідний клас, немало сонячних доріг тобі розкрилить час.

Досить бути любленим хоч би однією людиною, щоб почувати себе щасливим.

Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.

Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.