ЖІНКИ ДОВІРЯЛИ БОЖІЙ МАТЕРІ СВОЇ СКАРГИ, ЯКІ ТА ПЕРЕДАВАЛА СВЯТОМУ СИНУ ЧИ ДУХУ - ГОЛУБУ.

ОЧІ БАБА МАЛА ТАКІ ГОСТРІ ТА ВИДЮЩІ, ЩО СХОВАТИСЯ ОД НЕЇ НЕ МОГЛО НІЩО У СВІТІ.

ОВРАМОВА ДУША ЛЕТІЛА В ПЕКЛО ЗА ТЕ, ЩО ВІН КРАВ З КОМОРИ САЛО.

МАТЕРІ ДУЖЕ ХОТІЛОСЬ, ЩОБ ХОЧ СТАРЦІ ВВАЖАЛИ ЇЇ ЗА БАГАТУ.

ЯКАСЬ ПІДОЗРА З"ЯВЛЯЛАСЯ В ОЧАХ У ДЯДЬКА, ДІДА, БАТЬКА, КОЛИ ВОНИ ПОЧИНАЛИ ДІЛИТИ КОПИЦІ.

ДЕРКАЧІВ, КУРОЧОК, КУЛИКІВ МОЖНА БУЛО ВИКОСИТИ КОСОЮ, ЯКЩО ПІДВЕРНУТЬСЯ У ТРАВІ.

ЧАСОМ Я ЗАСИНАВ ЩЕ ДО ВЕЧЕРІ, ДИВЛЯЧИСЬ НА ДЕСНУ АБО НА ВОГОНЬ, ДЕ ВАРИЛАСЯ КАША.

КОНІ ВОДИЛИСЯ В НАС РІЗНІ, БО БАТЬКО ЧАСТО МІНЯВ ЇХ НА ЯРМАРКУ.

І ХОЧ ЖИТТЯ ПОСЛАЛО ЙОМУ КАЛЮЖУ ЗАМІСТЬ ОКЕАНУ, ДУША В НЬОГО БУЛА ОКЕАНСЬКА.

ОРУДУВАВ ВІН КОСОЮ ТАК ЛЕГКО І ВПРАВНО, ЯК ДОБРИЙ МАЛЯР ПЕНЗЛЕМ.