причини

умови

протиставлення

наслідку

Була б охота знайдеться робота.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

стало чути навіть політ бджоли.

пролунав дзвоник на урок.

навіть дерева стоять безшелесно.

навколо запанувала дзвінка тиша.

 море виграє хвилями.

сади буяють ароматами

у небі жодної хмаринки.

вечір доволі холодний.

вишні ж уже відцвіли.

прийшов травень.

пахнуть білі гречки.

значить справжня весна.

М’яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик, і знов було тихо. 

Хвилями струменіло сяйво місяця, спливало по листі дерева, по білих колонах, по одежі султана. 

Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. 

За ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори.

У житах заблудилась дорога нагорбатились верби над нею за ними прокльовуються зорі. 

Шевченко застав лисянського дяка-маляра за роботою: він сидів у повітці і на дошці починав малювати якогось святого. 

Вітер в гаї не гуляє — вночі спочиває. 

Після пам’ятної втечі у грозову ніч кінь дуже змінився: він став передбачливіший та обережніший

Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря. 

 У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника. 

Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті. 

Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене наближаються далекі тихі води і прихилені до них зорі. 

А вдома у нього справжнісінькі чудеса: цієї весни хлопець сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила й невловне

Але він не міг того зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям. 

Тільки Тоня як гляне в той бік, то мимоволі здригнеться: так по-дурному могли б загинути вони із Віталиком! 

Але нелегко було знайти вихід: довкола їжилися обриви скель.

Сій вчасно вродить рясно. 

Йти йому з лісу не хочеться звик тут за літо серед зеленого шуму дерев тиші та ясного сонечка. 

От і горобці зацвірінчали десь високо-високо либонь за хмарами чується пісня жайворонкова

Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу з поля не вгавали перепілки в скирті не спалося мишам з озера сплескувала риба.

Минув рік, минув другий — козака немає. 

Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину. 

Тільки став, задер голову — птаха вже занепокоїлась, заворушилась. 

Сіроманець уже не котився — його котив вітер.