Тук-тук-тук чути стук,

Та цей звук не від рук.

Птаха дзьобом стовбур б’є,

Лікарем для лісу є.

Маленька, чорненька, співає, щебече,

Під стріхою з глини зліпила гніздечко,

Роздвоєний хвостик, як ножички, має.

Що це за пташина? Хто пташку цю знає?

В мене є великий хист,

Я співаю, як артист.

Спів мій радісний усюди

Дуже люблять слухать люди.

Довгонога, чорно-біла,

У гніздо на хату сіла.

Довгим дзьобом, знай туркоче,

Ніби щось сказати хоче.

– Де ж це ти була?

– Далеко!

– Як зовуть тебе?

«З далеких країн повернувся я,

Щоб вас порадувати, друзі.

Весна прийшла! Зимі кінець!» –

Співав у шпаківні…

Балакуча ця вертуха!

Ліс її щоденно слуха –

Довгохвоста, білобока …

Ну й плетуха! Це – …