Логіко-семантична категорія, яка виражає форму мислення та форму вираження знання

Судження складається з

Те, про що йдеться у судженні; не сам предмет дійсності, а поняття про предмет думки

Те, що мовиться у судженні про предмет думки; поняття про те, що стверджується або заперечується про предмет, виражений суб’єктом

Судження, в якому стверджується або заперечується належність предмету певної властивості чи ознаки

Складне судження, утворене з двох простих суджень, що перебувають у відношенні причини і наслідку, пов’язаних за допомогою логічного сполучника «якщо... то», називається

Судження, що утворені з простих, за допомогою з’єднання їх логічним сполучником «Якщо..., і тільки якщо, то...», називається

Судження, суб’єкту якого належать усі зазначені предикати. Утворюються з простих за допомогою сполучника «і»

Судження, утворені з простих, за допомогою поєднання їх логічним сполучником «або», називається

Логічна помилка, навмисне допущена особою, яка розмірковує, називається

Логічна помилка, допущена не навмисне, звичайно через незнання логічних правил, називається

Закон, який твердить: два протилежні висловлювання не є одночасно істинними; у крайньому разі одне з них неодмінно хибне.

Закон, який формується так: із двох суперечних суджень про один і той же предмет, в один і той же час і в одному й тому ж відношенні одне неодмінно істинне, друге хибне, третього бути не може, називається

Згідно з цим законом кожне судження в процесі міркування повинне мати один і той самий визначений, стійкий зміст

Відповідно до цього закону, у судовій справі за одним і тим же фактом не може бути двох протилежних висновків експертизи.

Дотримання цього закону у судовому дослідженні має величезне значення. Суд має розв'язувати питання у судовій справі за формою "або – або". Суд не може зробити висновки у справі, винести вирок або ухвалу без чіткої категоричної відповіді на запитання про те, чи мала місце дія, у здійсненні якої обвинувачується підсудний, чи не мала, чи має ця дія склад злочину чи ні, чи винний підсудний у здійсненні цього злочину чи не винний і т. д.

Аристотелем сформульовані такі логічні закони

Двосмиловість виразу, підміна сутності понять. Ця помилка, як правило, має анекдотичний вигляд та є найбільш розповсюдженими логічними помилками

Суперечка про вербальні поняття, коли учасники дискусій не можуть дійти згоди з причини недосягнення конвенції стосовно змісту того чи іншого поняття – це: