Це прийом творчого переосмислення змісту будь-якого матеріалу, шляхом створення поетичних та прозаїчних форм, кожне слово в яких починається на однакову літеру. Наприклад "Одяглася осінь оранжево, оксамитовими окрасами. Одшуміли осики останнім оркестром. Обабіч озера отара овечок об’їдає опеньки".

Поєднання звуків цієї літери було властиве розмовній мові на території Русі ще у 10-му столітті. Сама ж буква з’являється у книгах Івана Федорова, а Григорій Сковорода вже користувався нею постійно. Цій букві Іван Малкович присвятив поезію.

Ця пісня вважається найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів. Вона є найдавнішим зразком живої народної мови й зразком найстарішої власне української книжної епічної поезії. Іван Франко присвятив дослідженню цієї пісні кілька статей та здійснив реконструкцію втрачених фрагментів тексту.