MỚI
Cỡ chữ
bảng tính"Наталка Полтавка", "Маруся"
Total câu hỏi: 13
Worksheet time: 1hrs 5mins
За жанром «Наталка Полтавка» -
соціально-побутова п’єса
соціально-побутова поема
історичний роман
психологічна новела
Відмовляючи возному, Наталка вважає, що головною перешкодою для їхніх стосунків є
власна неосвіченість
невміння вести господарство
соціальна нерівність
небажання матері віддати доньку заміж за багатого
Слова "Такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!" каже:
возний
виборний
Микола
Петро
Терпилиха мріє видати Наталку заміж за возного
щоби повернути собі колишнє життя в достатку
бо так їй радить виборний
щоби помститися Петрові, який пішов на заробітки на 4 роки
бо так заповідав Терпило
Прізвище возного:
Терпило
Макогоненко
Тетерваковський
Полтавський
Хто із героїв твору каже: "Нігде – теє-то як його – правди дівати, я люблю Наталку всею душею"?:
мати
Петро
возний
виборний
Правильними є всі твердження, ОКРІМ
події у п’єсі відбуваються в селі під Полтавою біля річки Ворскли
події у п’єсі відбуваються протягом одного дня від ранку й до вечора
події у п’єсі відбуваються на березі річки, біля хати Наталки та біля хати возного
події у п'єсі відбуваються на початку ХІХ століття
Твори Григорія-Квітки Основ’яненка "Маруся", "Сердешна Оксана", "Щира любов", "Козир-дівка" - це :
сатиричні комедії
бурлескні оповідання
сентименталістські повісті
героїчні поеми
Маруся та Василь знайомляться
на вечорницях
біля криниці
на кладовищі
на весіллі
Усі твердження про Василя правильні, ОКРІМ
він сирота
він бідний
його можуть будь-якої миті забрати в солдати
він удівець
Слова Наума Дрота "Нi жiнка, нi удова; звiсно, як салдаток шанують: як саму послiдню паплюгу, i нiхто не вiрить, щоб була салдатка та й чесна… Не приведи, господи, і ворогу нашому такої судьби!.." описують модель життя Марусі, якщо
вони з Василем одружаться і його заберуть в армію
вона залишиться незаміжньою
Маруся влаштується на роботу наймичкою
вони з Василем одружаться, і він надовго поїде на роботу
Які останні слова сказала Маруся Василеві перед тим, як він вирушив на роботу в далекий край:
"Василечку! що се зо мною сталось? Нiчого не тямлю, не знаю сама себе; тiльки у мене й на думцi, що ти мене любиш, що ти мiй".
"Хоч розсердись зовсiм, не тiльки так насупся, як тепер, тiльки вже я не прийду, i не дожидай мене, i не шукай мене. Iнше дiло, якби я посватана була…"
"Не плач, Василечку, — каже йому Маруся. — Ти у дорозi й незчуєшся, як i спасiвка настигне, тодi вернешся сюди i будемо укупцi".
"Василю! На кладовищi мене покидаєш, на кладовищi мене й знайдеш".
Поховавши кохану, Василь
тяжко захворів і помер
став отцем Венедиктом у монастирі й незабаром помер
пішов у рекрути і загинув на війні
покінчив життя самогубством
