«Як дивно все відбувається. Як дивно! [...] – думав Микола.

«Наша артіль бідна, – сказав старий […] – і кидати шаланду в морі не годиться».

«Лиши біду, нехай щезає від тебе! – радив спокійно хлопець [...] – Нема з ким говорити!»

Усі розділові знаки правильно вжито в реченні:

а) Дерева у цвіту такі казково білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірішали й ніби танули, розтікалися сірим туманом по низині. 

б) Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі. 

в) Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем? 

г) Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні:

(1) Ще над/вечір землю оповив холодний туман. (2) Значить, чекай на ніч морозну. (3) І ранній завчасний морозенко таки добре [...] протягом ночі: настелив трави, побілив памороззю засохлі дерева. (4) У/ранці листя без/упину опадало на землю, лягало покорченими долоньками до/гори наче все ще просило хоч краплиночку тепла. (5) Не було ні вітру, ні жодного поруху. (6) А листя падало й падало, зривалося з верховіття. (7) Здавалося, що проливається чорно-зелений сумний водограй.