На підставі свого досвіду він розумів що суперечка з жінкою нідо чого крім неприємностей не призводить.

Вас одразу можна впізнати і не бувши ворожкою.

Я впевнена що наш народ незважаючи на неймовірні випробування змінить життя на краще.

Лиш добро роби не думаючи.

На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Вустя нічого не бачила, крім отих невидних струмків.

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючисьсолодким щебетом, солов’ї..

Наді мною тихо шумлять акації, стоять, мовби загорнувшись у білі, ніжні,прозорі тканини.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговимикилимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.

Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустрічхолодному вітрові

Певно ж, окрім зовнішніх, існують невидимі

глибинні основи національної самовідданності.

Лірична пісня – це безмежне поле, засіяне зернами

історії і заквітчане людськими надіями.

Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.

Заплющивши очі, він піддався сумові, що колисає

душу.

Нових друзів шукай а старих не забувай

Ти не плач не плач і пробач мені пробач

Оставайтесь здорові мої високії тополі і хрещатий мій барвіночку

Вусики вусики у пшениці стежечка-стежечка мов стріла

Десь за селом на гонах далеких гасло сонце

Раптом земля затряслася будинки хитнулись і ось-ось здавалось заваляться

Як не було талану не буде й долі

Ось воно його довгождане щастя

І того можливо не знайду я слова...

Собаки наприклад дуже чулі до оцінки їх

Вода стала така прозора що видно було на дні кожну піщинку

Видно він дуже скучав за українською мовою

Але, по-моєму, важко допомогти їм тепер

Певно, се країна світла та злотистої блакиті

Хай величне квітне життя, що без жертв нам, на жаль, не дається

До речі, американські військові кораблі можна зустріти в усіх африканських портах

Мамо мамо що ти робиш хвиля роздалася

Тільки велика мета народжує великі характери

Рідна мово перше слово ти в устах моїх плекала першу пісню колискову наді мною вознесла

Любіть і боріться за щастя безкрає

Зупинився біля мальвами закосиченого лісу.

На призьбі затіненій розлогою грушею хтось заворошувся встав.

Вже видно червоні очі й тремтячі рожеві храпи коней , спотворені люттю обличчя верхівців.

Насмерть перелякана козаками шляхта сховалася за міськими мурами.

З’єднане з основними силами селянсько-козацької армії військо Кривоноса становило велику силу.

Зліва на пагорбі оточеному глибоким ровом плавав дерев’яний замок.

І що це за мода пішла не встигнеш босоніж вискочити з хати одразу сварять а то й духопелять тебе і називають магометом вариводою лоботрясом.

Далі залишилось навхрест зав’язати вузлики і покласти точнісінько так як вони лежали.

Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка і вже нема ні жінки ні її глибоких очей ні дитини з хмелинами кучерів.

Востаннє глянув на похилену солом’яну хату старенький паркан і сиротливу постать матері.

На Ворсклі стоїть прославлена батьківщина Івана Котляревського Полтава.

І щастя квіти запізнілі сумують айстри у саду.

Знавець багатьох мов Франко багато перекладав.

Та ось на мене чижика малого війнуло небо хвилею вологию

Цим полком командував Василь Боженко, київський столяр.

Це перший будинок у Києві, побудований із використанням цементу – нового матеріалу для будівництва.

Він був зараз немов картинка в книжці – гарний, пошарпаний, щедро оздоблений.

Справжній талант, він постійно працював над собою.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

Важка від насіння, низько нахилялася жалка кропива.

Дорога повела в порослі густими лісами гори.

Налякані незнайомими звуками, коні пряли вухами.

Вулицею котиться віз із колесами, оббитими залізом.

Славко витягає з портфеля підручник і читає, затуливши долонями вуха.

Я розповів Юлькові, що їздив з батьком до Страдчого — невеликого села під горою, залісненою й стрімкою, на самому вершечку якої стара-престара дерев’яна церква.

Повертаючись увечері з тренування, Славко завжди заставав на столі склянку прохолодного чаю з цитриною і свої улюблені сухарики з родзинками.

Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла.

Хмарніючи, мов дитя, зносився думкою до Бога.

Мовте, кошовий отамане, про що річ.

У грудні Петро Сагайдачний сповіщав про похід на бусурманські вежі.

лісів

отут

пил

у Закарпатті

Улітку в спраглому небі гойдається вітер одвічних лип.

В Україні на початку червня достигають вишні.

Живуть там довкола маминої й батькової хати вітри і птахи і сонце і земля твоя і твій рід і твої перші кроки.

Приїжджі археологи знайшли на острові рештки козацьких доменних печей.

Оцих тополь приречений кортеж довічно супроводить Україну і традиційні верби і калина все батьківське але й синівське теж!

Луки і ліси під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси

І це повітря і покручені лози і зів'яла трава усе це мимохіть нагадувало їй щасливі хвилини життя

Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою у траві

У морі на темному дні спочивали рештки кораблів.

Политі зранку квіти та кущі пересадили в затінок.

Квіти политі зранку все одно засохли від літньої спеки.

На дні деяких водойм можуть бути родовища корисних копалин.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети

Довга біла шовкова сукня вже була готова до весілля.

Але явище вражало своєю первісністю і грандіозністю (За К. Скар’яновим).

Вона кинулася в комірчину до скрині, і внесла цілу купу вишитих рушників (За І. Цюпою).

Людина або пливтиме все життя за течією або мусить якось уплинути на свою долю.

Сучасну вишивку можна використовувати для прикрашання побутових речей серветок килимків сумок.

До світогляду українців увійшли вірування та уявлення багатьох поколінь які жили на території сучасної України.

Музиканти в смокінгах дами в бальних сукнях співаки в химерних уборах усі вітали ювіляра.

Камінці лежали на дні тихі гладенькі безсилі і покірно давали огортати себе рудою вовною водоростей.