Безпритульні діти — це діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці більшу частину дня, а іноді й ночі, у результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів, бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх.. Безпритульні й бездоглядні діти мають  батьків. Ці батьки бувають алкоголіками, наркоманами, злочинцями, безробітними.   Діти тікають з родин від побоїв, знущань і голоду. Але тікають на вулицю не тільки діти бідняків і алкоголіків, дедалі   частіше безпритульними стають діти, чиї   батьки поїхали за кордон заробляти гроші.

В Україні налічується приблизно 30 000 безпритульних дітей. Вони живуть на горищах, у підвалах, у каналізаційних тунелях. Для того щоб вижити, вони змушені якось заробляти гроші: займаються жебрацтвом, збирають і здають пляшки, підробляють на вокзалах «носіями» і «продавцями», здійснюють дрібні крадіжки. Серед них є і злочинці, які грабують ровесників, є наркомани. Якщо вони як  і раніше спілкуються з однолітками зі втягують багатьох підлітків у незаконний обіг наркотиків.

З безпритульністю борються за допомогою створення дитячих будинків і притулків. Усиновлення, опіка та піклування теж можуть скоротити кількість безпритульних.