Вийшовши з густого соснового лісу, ми побачили велике поле маків.

Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки.

Квіти згортали пелюстки, відчуваючи наближення нічної прохолоди.

Почувши про приїзд театру мініатюр, учні зібралися в актовому залі.

Працюючи в сучасних лабораторіях, потрібно мати глибокі знання.

Де б хор не виступав, скрізь його радо вітали.

Коли приїхали з лісу додому, було вже зовсім темно

Як купуєте товар, вимагайте від продавця чек

Відколи знаю Оксану, вона дивує мене своєю терплячістю.

Якщо виходите з кімнати, світло автоматично вимикається.

Якщо ти прагнеш здобути перемогу, друзі повинні бути поруч.

Водій загальмував на перехресті, щоб ми швидко вийшли з машини.

Коли ми зійшли на ту гору, керівник групи дав команду перепочити.

Коли Назар думає про осінь, у його уяві виринають жовті листочки.

Я біг досить-таки повільно, бо відчував страшну втому в ногах.

Берести й клени стоять обабіч вулиці, підпираючи високу баню неба.

Незважаючи на ранню весну, надворі вже зранку душно й жарко.

Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку.

Сонце, щойно викотившись, тихо пливло понад зеленими плавнями.

Останні промені, попри всі спроби зачепитися за обрій, знесилено зникали.

Краплі дощу, який щойно випав, мерехтіли на пелюстках.

Серед квітів, що стояли у вазі на вікні, були й волошки.

Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі.

Я милуюся барвистими квітами, що ростуть біля будинку.

Радують око різнобарвні квіти, що ростуть на клумбі.

Знову бачу синицю, що перелітає з гілки на гілку.

Ми зустріли Степанову бабусю, яка купувала фрукти.

Це був тільки сон, що наснився навесні.

Ледь-ледь тремтять губи, що посиніли від холоду.

Олесь, який плив поруч, допоміг мені вийти на берег.

Подвір’я затінює крислата яблуня, що росте під хатою.

Огірок, що зжовк на сонці, був дуже несмачний.

Думки, які роїлися в хлопцевій голові, не давали заснути.

Пасічник дав скуштувати меду, що пахнув липою.

Щоб відчувати себе людиною, треба мати підтримку свого народу.

Оскільки в людини є народ, то вона вже людина.

Через те що в людини є народ, вона почуває себе людиною.

Аби бути людиною, треба бути частиною рідного народу.

Якщо в людини є народ, то вона тоді вже людина.

У світі слів немає випадкових, хоча вони й століттями мовчать.

Якщо ти усміхнешся світу, він відповість посмішкою.

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив.

якось журливо ставало на душі

неначе занурюючи все в темряву.

однак на ґанку ще точилася розмова.

так що все птаство затихло.

насувався лячний присмерк.