Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями.

Засинає місто після праці під нічною ковдрою.

І земля, і вода, і повітря – все поснуло.

І сходило сонце, і місяць вставав.

Падала водяна лавина, розплющувалася об асфальт.

Напевно всім доводилося спостерігати за красою неба.

Мабуть на центральних вулицях міста знову будуть затори.

Погода за вікном говорить, що настала холодна осінь.

На жаль на центральних дорогах бувають затори.

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.