Скрудж чомусь боявся цього духа.

Скрудж радо сприйняв цього духа.

Люди говорили про чоловіка, який помер минулої ночі.

Люди сумували за померлим.

Чоловіки не турбувалися про померлого, а лише про обід по ньому.

Один чоловік цікавився, що померлий зробив зі своїми грошима.

Померлий, про якого говорили, - це його колишній компаньйон Марлі.

Його власна доля могла бути схожою на долю того чоловіка, про якого говорили.

У темній кімнаті в порожньому на ліжкові лежав померлий.

Тіло його було недбало прикрите покривалом.

Поряд з покійником не було ні жінки, ні чоловіка, ні дитини.

Біля будинку покійника його родичі зібралися на похорон.

"Мабуть, у цього чоловіка немає рідні"

"...Я не забуду цієї науки. Вір мені!"

"Коли в місті є хто-небудь, кого стурбувала смерть цього чоловіка, то, благаю тебе, покажи мені його"

Чоловік і жінка говорили про те, що в них іще є надія не стати жебраками, бо чоловік, якому вони винні грошей, помер.

Чоловік і жінка говорили про те, що в них іще є надія не стати жебраками, бо чоловік, якому вони винні грошей, подобрішав.

В обох: і чоловіка, й жінки - на серці стало легше легше після новини про смерть невідомого, а діти одразу повеселішали.

Себе через багато років.

Іншого чоловіка

Свого племінника

Марлі

Це майбутнє того, що буде, чи того, що могло бути?

Це його власне майбутнє чи іншої людини?

Як живуть люди, такий їм має бути й кінець, коли вони не змінять свого життя.

Коли люди змінять своє життя, то й майбутнє зміниться.

У майбутньому вже пізно щось змінювати.

Могилу Марлі

Могилу Тайні Тіма

Його власну могилу

Вражений, він упав на коліна.

Не хотів вірити тому, що тим самотнім і нікому не потрібним покійником є він сам.

Збуджено говорив духові, що він вже змінився й більше не хоче бути таким, як був.

Упав і заплакав, не знаючи, що йому робити далі.

Пообіцяв духові, що буде шанувати в своєму серці Різдво і спокутує своє минуле теперішнім і майбутнім.