Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Посієш впору збереш зерна гору.

Здобули волю відшукали долю.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

і ми прагнемо осягнути її глибинну суть.

прихована в алегоричних образах.

безцінне «зерно істини», пізнане автором.

а не їхня складна мова чи прозова форма.

саме вона становила сенс життя мудреця.

саме так можна «побачити» його інтелектуальний рівень.

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.

потім ставлю йому питання, аналізую почуте.

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

і саме це допомагає мені більше дізнатися про нього.

Краще кепсько виконати свій обов’язок, аніж добре – чужий.

Бути особистістю – це бути самостійним джерелом дії.

Звільнишся від зла – у тебе залишиться лише добро.

Любов, щирість, милосердя – такі риси має виховувати в собі кожен.

Я знаю лише одного тирана – тихий голос мого сумління.

Була б охота знайдеться робота.

Оксані радість мати одрізала з полотна хустку.

Сохне стерня затихають лани.

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Здалось на мить пливе у небі срібний човен.

Літо дбає - зима проїдає.

Говорить - шовком шиє.

На морі ставало темно: з берега насувала важка хмара.

Закон життя один - вірно служити своїй державі.

Сонце, піднімаючись угору, привітно гріє; жаворонки, в'ючись над дорогою, лагідно щебечуть.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Як працюватимеш вволю, то матимеш долю.

Зіставлення, протиставлення

Одночасність, послідовність

Причина, умова

Наслідок, висновок

Дзвенить у зорях небо чисте палає синім льодом шлях.

Далеко на сході стало червоніти небо сонце сходило.

Роса блищить на сонці чисте срібло.

Не навчив батько не навчить і дядько.

Мені здається твої очі світять з вишини.