Бджоли прилітали по мед густим роєм і так гули непримітні у зеленій майній липі що здавалося дерево співає.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

Стояла темна ніч холодна вітряна.

Досвітні вогні переможні урочі прорізали темряву ночі.

Дні летять повні сонця й музики.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Мама перегортає зошити списані широким чітким почерком та якісь аркуші розмальовані контурами відомих і невідомих континентів.

Заглиблена в спогади Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг.

Ніна Леонідівна Бічуя українська письменниця і перекладачка нині мешкає у Львові.

А ось Андрій Степанович його тренер.

І раптом сорока згадалася, що вони її тоді з тим хлопцем Юльковим приятелем віднесли до старої вчительки.

Свою першу книгу збірку новел та оповідань "Люблю сині зорі" Дрозд опублікував у двадцятирічному віці.

Пісня волі споетизованої в дні лихоліття чаруючим акордом лунала в серцях молоді.

Втікачі поривалися туди де ще не чуть кайданів скованих на людей людьми.

На тлі цього нечупари різко вирізнялася Юлькова модна куртка й начищені до блиску черевики.

Славкові уявився справжній мамонт сумний і замислений.

Проте мріям українського прозаїка Михайла Коцюбинського про гімназію та університет не судилося здійснитися

І можна досхочу тішитися уявою що це він білий кінь жене до водопою і сірих і гнідих і вороних і перістих.

Вони люди знають на Шептала можна покластися.

Уся цінність твору "Білий кінь Шептало" алегоричного оповідання в тому що воно жодною мірою не стратило своєї актуальності.

Читачі знають Ніну Бічую, як авторку прозових творів для дітей та дорослих.

Лілі як актриса із практикою, добре трималася на людях.

Чоловік на ім'я Степан, наблизився до огорожі і хвацько стрельнув батогом, аж луна покотилась од клуні.

Влітку ж мама перекидала скриню догори днищем і складала зверху різний непотріб — старі чоботи, шмаття, онучі.

Гості захоплено роздивлялися застелений майстерно вишитою скатертиною стіл

Іван Дробот, молодий танкіст з надзвичайно приємним і скромним лицем, хвилювався.

По ходу дії Попелюшці необхідно співати, а Лілі, на жаль, уміла все на світі, крім цього.

Дід Платон продовжував розмову, образливу і гірку для них.

Поширені означення, виражені дієприкметниковим чи прикметниковим зворотом, що стоїть після означуваного слова.

Поширені й непоширені означення, що відносяться до особового займенника.

Означення, відокремлені від означуваного слова іншими членами речення

Два або більше означень, що стоять після означуваного слова, перед яким є ще одне означення.

Просте з відокремленим означенням.

Просте з відокремленою прикладкою.

Просте з невідокремленою прикладкою

Просте з невідокремленим означенням.

Віолончельний ялини шум хотіли вітри підняти на глум.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Син білявого дня і чорнявої ночі вечір підійшов до порога.

виграє

віщує

срібний та рясний

гроза загримотіла

Ідуть дощі легкі й прозорі.

Спить натомлена земля охмарена і славна.

Встає весняна погода тиха і хороша.

Розсипались нічні зірки холодні і дрібні.

За Дніпром, повиті сизою ранковою димкою, мріли розлогі українські степи.

 Вірний син поневоленої України, Шевченко став найглибшим виразником народних дум і надій.

Село, зачароване, мрійливе, хороше синіє розкиданими хатами.

 Місяць, закоханий в ніч чарівну, сяє і світись.