Хронічний гломерулонефрит.

Хронічний гломерулонефрит.

 це запальний процес в клубочках нирок ,  дегенеративні зміни епітелію канальців і прогресуюче розростання сполучної тканини ,  що веде до розвитку вторинно зморщеної нирки.

хронічний гломерулонефрит

Частіше хронічний гломерулонефрит є наслідком перенесеного гострого гломерулонефриту в результаті неефективної терапії ,  чи безсимптомного, латентного перебігу гострого нефриту ,  де хворим, як правило, лікування не проводилось. При відсутності в анамнезі відомостей про перенесений гострий гломерулонефрит деякі автори виділяють первинну форму хронічного гломерулонефриту.

Клініка

Скарги хворих можуть бути різноманітними і залежать в основному від стадії захворювання.

В ангіпертензивній стадії хворі скаржаться на загальну слабість, швидку втомлюваність, тупий ниючий біль в поперековій ділянці, зміну кольору сечі, набряки під очима, на обличчі, на ногах.

У гіпертензивній стадії до вище згаданих приєднуються скарги на головний біль, головокружіння, іноді носові кровотечі, задишку, приступи ядухи вночі, серцебиття. При огляді стан хворих в період ремісії задовільний, в період загострення хвороби може бути тяжким.

Шкіра бліда, набряки на обличчі, під очима (facies nephritica). Набряки можуть бути масивними, іноді їх може не бути. Можливе відкладання кристалів сечовини на шкірі.

При огляді ділянки серця відмічається зміщення верхівкового поштовху назовні від лівої середньо-ключичної лінії, що зумовлено гіпертрофією лівого шлуночка, а при його дилятації  - верхівковий поштовх  розлитий.

Хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом

розвивається приблизно у 20-25% хворих, проявляється зменшенням діурезу, набряками, характерними змінами крові, сечі: гіпо- і диспротеінемією (гіпергама-глобулінемія, гіпоальбумінемія), гіперліпідемією, протеінурією понад 3,5 г/л, циліндрурією (гіалінові, зернисті, рідше - восковидні). Порівняно часто виникають інтеркуреёнтні інфекції, що провокують загострення захворювання.

Лікування  

здійснюють з урахуванням клінічного варіанту ,  фази ,  стадії хвороби. Слід уникати переохолоджень ,  фізичних перевантажень ,  психоемоційних стресів. У фазі загострення - лікування стаціонарне. Призначається дієта № 7, обмеження солі до 10 г ,  а при нефротичному варіанті до 6-8 г на добу.

Медикаментозне лікування:

патогенетичні засоби (кортикостероїди, цитостатики, амінохінолінові препарати) - у ангіпертензивній стадії;  гіпотензивні (b-адреноблокатори, метилдофа, апресин і інші) за наявності гіпертензії; діуретики (фуросемід, урегіт, гіпотіазид) призначають при набряковому синдромі; антикоагулянти і антиагреганти (гепарин, курантіл, індометацин) переважно в гіпертензивній стадії, іноді вдаються до гемосорбції, плазмафорезу.

Якщо виникають інфекційні ускладнення, призначаються антибіотики. 

Multiple Choice

Хворий М., 26 р., скаржиться на різку загальну слабкість, свербіж шкіри, головний біль, зниження гостроти зору, постійну нудоту та блювання. Вважає себе хворим біля року. Зі слів родичів 5 років тому при влаштуванні на роботу було виявлене підвищення АТ та зміни в аналізі сечі, однак хворий не надав цьому значення і за медичною допомогою не звертався. Об‘єктивно: стан важкий, шкіра бліда суха. Межі серця зміщені вліво, серцевий поштовх розлитий. Тони серця послаблені, ритм “галопу” та систолічний шум. Справа в підлопатковій області – шум тертя плеври, дихання жорстке. В аналізі крові: гемоглобін 76 г/л, еритроцити 2,8 х 1012/л, лейкоцити 11,4 х 109/л. ШОЕ 56 мм/год. В сечі: відносна густина 1008, білок 1,65 г/л, еритроцити – 15-20, лейкоцити – 5-6 у полі зору, гіалінові та зернисті циліндри. Креатинін 1,1 ммоль/л, клубочкова фільтрація 15 мл/хв. Ваш діагноз?

• Амілоїдоз нирок

• Гострий пієлонефрит

• Хронічний гломерулонефрит

• Загострення хронічного пієлонефриту

Multiple Choice

Обов’язковою умовою розвитку гломерулонефриту є

• Наявність артеріальної гіпертензії

• Наявність перенесеної стрептококової інфекції

• Нефроптоз

• Наявність кристалурії

Multiple Choice

Прогресування хронічного гломерулонефриту переважно зумовлюється:

• Наявністю інфекції

• Гемодинамічними змінами в ниркових клубочках

• Імунними зрушеннями

• Наявністю гіперурикемії

Multiple Choice

У чоловіка 40 р. 4 місяці тому виникли головний біль, задишка при ходьбі, поганий апетит, нудота, слабість. 18 років хворіє на хронічний гломерулонефрит. Було запідозрено, що перебіг ускладнився хронічною нирковою недостатністю. Який лабораторний показник буде найбільш інформативним у даному випадку?

• сечова кислота – 0, 350 ммоль/л

• калій крові – 5,2 ммоль/л

• . креатинін крові 0,36 ммоль/л

• сечовина крові – 9,2 ммоль/л

Multiple Choice

Хворий М., 23 р., доставлений в приймальне відділення із скаргами на сильний головний біль, ниючий біль в попереку, набряки під очима і на ногах, загальну слабкість. Місяць тому переніс паратонзилярний абсцес. Об‘єктивно: блідість шкіри, набряклість обличчя, набряки на ногах. АТ 180/110 мм рт. ст. Межі серця в нормі, серцевий поштовх звичайних властивостей. Тони серця звучні, чисті, акцент ІІ тону над аортою. В загальному аналізі сечі: відносна густина 1025, білок 3,2 г/л, еритроцити змінені і незмінені 10-15 в п/з, лейкоцити 3-5 в п/з, циліндри гіалінові 1-3 в п/з, добовий діурез – 400 мл. Ваш діагноз?

• Загострення хронічного пієлонефриту

• Загострення хронічного гломерулонефриту

• Амілоїдоз нирок

• Гострий гломерулонефрит.