Іменник

"Іменник як частина мови".

Виконала студентка курсу історико- філологічного факультету Дар‘я Кіленко

​Самостійні частини мови. Іменник

​Іменник – це частина мови, що означає предмет, відповідає на запитання хто? що?, відноситься до певного роду, змінюється за відмінками та числами Іменники бувають загальними і власними Загальні іменники називають усі предмети певного роду, наприклад: місто ліс людина Власні іменники Власні іменники використовуються для того, щоб з ряду предметів певного роду виділити якийсь один предмет. Наприклад, власна назва Київ виділяє з усіх міст столицю України

​Відмінювання іменників Іменники змінюються за відмінками, які виражають відношення іменників до інших членів речення. В українській мові сім відмінків. Відмінки відповідають на певне питання і мають значення, яке виражається закінченням або закінченням і прийменником. Називний відмінок є прямим і становить початкову форму. Решта відмінків називаються непрямими Називний _____ хто? що? Родовий _____ кого? чого? Давальний _____ кому? чому? Знахідний _____ кого? що? Орудний _____ ким? чим? Місцевий _____ на кому? на чому? Кличний відмінок