ЗНО Віруси. Бактерії

НЕКЛІТИННІ

ФОРМИ
ЖИТТЯ

Віруси (лат. «отрута») – облігатні внутрішньоклітинні паразити.
Вони вражають всі групи живих організмів, так як живуть в
клітинах рослин, тварин, людини і, навіть, бактерій
(бактеріофаги). Відкриті у 1892 році російським ботаніком
Дмитром Івановським, але тривалий час залишались
недослідженими тому, що мали досить дрібні розміри – від 20 до
300 нм. Тільки поява електронного мікроскопу дозволила вивчити

дані істоти.

Відкриті організми

Д.Івановський назвав
«фильтрующимися
вирусами». Цю назву
використовували у
наукових колах декілька
років, доки у 1899 р.
голландський вчений
Мартін Бейерінк не
використав поняття
«віруси», що в перекладі з
латині (vira) означає
«отрута».

Віруси мають настільки просту будову, що інколи їх
взагалі не вважають живими організмами. Кожна
вірусна частинка складається з невеликої кількості
генетичного матеріалу (ДНК або РНК), заключеного в
білкову оболонку (капсид). В складі ряду вірусів
присутні вуглеводи та ліпіди. На відміну від усіх
інших живих організмів віруси не мають клітинної
будови. Повністю сформована інфекційна частинка
називається віріоном.

Зліва: вірус тютюнової

мозаїки (фотографія

зроблена електронним

мікроскопом із збільшенням

у сто тисяч разів).

Зправа: схема будови

віруса; червону нитку РНК
обмежовують молекули

білка.

Класифікація вірусів

РНК – вмісні

Симетрія капсидів у них
кубічна і спіральна.

До них належать:

вірус поліомієліту,
кліщового енцефаліту,
жовтої лихорадки,
грипу, сказу, кіру,
тютюнової мозаїки та
група вірусів, які
інфікують хребетних
тварин, комах і вищих

рослин.

ДНК – вмісні

Симетрія капсидів у них
кубічна, спіральна,
складна та подвійна.
До них належать:
вірус віспи, герпесу,
аденовіруси,
пухлиностворюючі та

бактеріофаги.

Гіпотеза
регресивної
еволюції – віруси
виникли з клітин,
які втратили
більшість органел.

Гіпотеза
паралельної
еволюції – віруси
виникли в прадавні
часи незалежно від
клітин,.

Гіпотеза
«скажених генів»,
віруси як ділянки
спадкового
матеріалу клітин
набули здатність
існувати
самостійно.

Властивості

вірусів

Відсутність

власного обміну

речовин;

Відсутність

життєдіяльності
поза клітиною-

хазяїном

Відсутність

росту;

Здатність до
кристалізації

Неклітинна будова

- тобто паразит

здатний жити лише
в певних умовах;

Використання

органел клітини-

хазяїна для

синтезу нових

вірусних частин;

Дуже малі
розміри (від 10
до 300 нм)

Специфічність

Неможливість до
культивування на
штучних
середовищах

Будова вірусних частинок.

Залежно від структури та хімічного складу оболонки,

віруси поділяються на прості та складні

• Прості віруси.
Складаються лише з
білкових субодиниць,
які утворюють
упорядковані спіральні
або багатогранні
структури. Вони можуть
мати паличковидну,
нитчасту або
кулясту форми.

• Складні віруси
Можуть бути
додатково вкритими
ліпопротеїдною
мембраною, та включає
також глікопротеїди.
До складу додаткових
оболонок можуть
входити і ферменти

Механізми проникнення вірусу

• Проникнення вірусу в клітину хазяїна

починається із взаємодії вірусної частинки з
поверхнею клітини, на якій є особливі
рецепторні ділянки. Оболонка вірусу має
відповідні прикріплені білки, що “впізнають” ці
ділянки.

• Усередину клітини вірус проникає такими

шляхами:

- вірусні оболонки зливаються з клітинною

мембраною (наприклад, вірус грипу);

- шляхом піноцитозу;
- через пошкоджені ділянки клітинної стінки.

БУДОВА

БАКТЕРІОФАГА

Способи передачі вірусних

захворювань

•Крапельная інфекція – найпоширеніший спосіб поширення респіраторних захворювань. При кашлі або чханні у повітря викидаються мільйони дрібних крапельок рідини (слизу або слини). Ці краплі разом з вірусами, що в них знаходяться, можуть вдихнути здорові люди, особливо в тих місцях, де велика їх кількість, або в погано провітрених приміщеннях. Деякі мікроорганізми, наприклад, такі як вірус віспи, дуже стійкі до висихання і зберігаються в пилинках, в яких уже висохли краплі слизу. Навіть, при розмові ми можемо отримати зараження, тому що з рота вилітають ультрамікроскопічні крапельки слини.

•Контактна передача (при безпосереньому фізичному контакті). В результаті такого контакту з хворими людьми чи тваринами передаються лише деякі хвороби. До них належать венеричні хвороби, які передаються статевим шляхом та СНІД. А також належать звичайні бородавки (папілломавірус) та простий герпес - "лихорадка" на губах.

•Під час переливання крові, хірургічних або стоматологічних операціях.

•Переносник – це який-завгодно живий організм, що здатний розносити інфекцію.
Він отримує інфекційний початок від організму, що називають резервуаром або
носієм. Вірус сказу зберігається і передається однією і тією ж твариною,
наприклад, собакою, лисицею, кажаном. В таких випадках переносник виступає в
якості другого хазяїна, в тілі якого може размножуватися патогенний
мікроорганізм. Комахи можуть переносити збудників хвороб на зовнішніх
покривах тіла.

Переносники інфекції

кашель

Захисні реакції організму проти

вірусних інфекцій

• Захисні механізми, здатні протистояти вірусним

інфекціям такі:

-у відповідь на проникнення вірусів, в організмі людини і
тварин виробляються антитіла білкової природи –
імуноглобуліни. Вони блокують прикріпні білки вірусу і ті не
здатні зв’язуватись з клітинною мембраною;

-у відповідь на проникнення вірусу в клітину, можуть
вироблятися захисні білки – інтерферони, що пригнічують
розмноження вірусів;

-клітинний імунітет – здатність певних видів лейкоцитів
розпізнавати інфіковані вірусами клітини і знищувати їх;

-організм, що переніс певну вірусну інфекцію, зберігає
несприйнятність до її збудника.

Імунітет може бути

Клітинний (лейкоцити)

Гуморальний (антитіла)

21

Імунітет може бути:

 специфічним (набутий) – розвивається тоді, коли

організм видужав від інфекційного захворювання або
якщо був штучно введений антиген – вакцина або ж
сироватка;

 неспецифічним (вроджений) – від народження в

організмі є антитіла до деяких хвороб. Він допомагає
боротися з вірусом, незалежно від його видової
належності та слугує головним бар'єром для
захворювань з коротким латентним періодом;

 спадковий – обумовлений захисною функцією ряду

тканин, наприклад, шкіри, слизових оболонок.

Специфічний імунітет може

бути

• Природний
• Штучний активний
• Штучний пасивний

Для надбання штучного активного імунітету застосовують
вакцини (ослаблені збудники хвороби) декількох типів:

• Живі – вакцини, що містять послаблені вірусні частинки,

які здатні проникати до клітин організму, але втратили
патогенність;

• Убиті (інактивовані) - вакцини, у складі яких є віруси,

оброблені токсичними речовинами або рентгенівським
випромінюванням.

• Субодиничні – вакцини, до складу яких входять не цілі

вірусні частинки, а тільки окремі вірусні білки.
Отже, спільним для всіх вакцин є наявність вірусного

білка, який розпізнається імунною системою хазяїна як
антиген, стимулюючи вироблення відповідних антитіл.

Для надбання штучного пасивного
імунітету до організму вводять
сироватки - готові захисні речовини
(антитіла).

Віроїди — це позбавлені оболонки

невеликі молекули кільцевої, зазвичай
одноланцюгової, РНК, що спричиняють
захворювання рослин.

Пріони — це особливий клас інфекційних агентів,

винятково білкових, які не містять нуклеїнових кислот,
вони

спричиняють

тяжкі

захворювання

центральної

нервової системи в людини та деяких вищих тварин.

Прокаріотичні
організми:
археї та
бактерії.

Особливості їхньої
організації та
функціонування

Антоні ван Левенгук

Луї Пастер

Прокаріоти – це мікроскопічні клітинні організми,
які не мають сформованого ядра та мембранних
органел.

Прокаріоти

археї

бактерії

Наноархея і більша клітина-хазяїн
археї ігнікокус

Кисломолочні бактерій

Середні

розміри

цих

істот

становлять від 0,1 до 10 мкм,
проте є свої «гіганти» – спірохети
можуть мати довжину 500 мкм і
бути видимими неозброєним
оком
Найменшими

вільноживучими

бактеріями є мікоплазми (лише
0,12–0,15

мкм),

які

приблизно

однакові

за

розміром

з

найбільшими вірусами.

Це

найбільша

з

відкритих

бактерій, яка в діаметрі має 0,75
мм.

прокаріоти

кулясті

Паличкоподібні

нитчасті

звивисті

За формою прокаріоти поділяють

Форма прокаріотів

Кулясті прокаріоти – коки – можуть
розташовуватися поодиноко
(мікрококи), парами (диплококи),
ланцюжками (стрептококи),
скупченням клітин у вигляді
виноградного грона (стафілококи).

мікрококи

Диплокок

стафілококи

Кулясті прокаріоти

стрептококи

Форма прокаріотів

Паличкоподібні

прокаріоти поділяють
на бацили і клостридії

Форма прокаріотів

Звивисті прокаріоти
поділяють на:
•вібріони (у вигляді
коми),

•спірили (у вигляді
спіралі у 2–3 оберти)

•спірохети (у вигляді
спіралі більше ніж у 3
оберти).

Холерні вібріони

спірили

Збудник сифілісу —
бліда трепонема

Форма прокаріотів

Будова прокаріотичної клітини.

Прокаріотичні клітини
складаються з:
•поверхневого апарату,

•цитоплазми

• нуклеоїду

Будова прокаріотичної клітини.

За способом живлення прокаріоти поділяють

прокаріоти

гетеротрофи

Сапротрофи

живляться
органічними
сполуками
відмерлих
решток

Паразити

Використовують
живі організми

Симбіотрофи

співіснування

автотрофи

Хемосинтетики

джерелом

енергії є реакції
окиснення
неорганічних сполук

Фотосинтетики

використовують

енергію світла для
синтезу органічних
речовин

Спосіб живлення

Паразитичні бактерії

Холерний вібріон

Vibrio cholerae
Чумна паличка

Yersinia pestis

Золотистий стафілокок
Staphylococcus aureus

Збудник виразкової

хвороби шлунку

Helicobacter pylori

Збудник

туберкульозу

Mycobacterium

tuberculosis

Збудник ботулізму

Clostridium
botulinum

Унаслідок фотосинтезу
ціанобактерій
виділяється молекулярний
кисень.
Мікрофотографія
ціанобактерії
Носток.

Корінь бобової рослини з
бульбочками, які утворені
азотфіксувальними
бактеріями –
хемосинтетиками

Спосіб живлення

За типом дихання

прокаріоти поділяють

Аероби

використовують для дихання молекулярний

кисень атмосфери

Анаероби

можуть жити без доступу атмосферного

кисню

Тип дихання

Найчастіше прокаріоти розмножуються нестатевим поділом

клітини навпіл (бінарний поділ) або ж множинним поділом
(ціанобактерії). Цим організмам властивий високий темп
розмноження. За сприятливих умов час поділу для багатьох видів
коливається в межах від 15 до 30 хвилин.
У прокаріотів відсутнє статеве розмноження, проте існує статевий
процес, який полягає в обміні між різними організмами
генетичною інформацією. Це відбувається під час процесу, що
називають бактеріальною кон’югацією – обміну ділянками ДНК
(плазмідами) через цитоплазматичні місточки між клітинами.

розмноження

Несприятливі умови прокаріоти
переживають за допомогою спор –
клітин з пониженим метаболізмом,
оточених багатошаровою оболонкою,
стійких до
впливів, нищівних для звичайних клітин.
Спороутворення слугує як
для переживання несприятливих умов,
так і для розселення бактерій. Спори
можуть витримувати високі рівні
ультрафіолетового випромінювання,
гамма-випромінювання, дезінфікуючих
засобів, нагрівання, тиску і висушування,
а в деяких випадках – можуть виживати
навіть у космічному просторі.

спори

Спори Geobacillus
stearothermophilus,
утворені внаслідок
дії високих
температури і тиску,
можна бачити
міцну оболонку та
внутрішній вміст
спор.

Археї (Архебактерії)

прокаріотичні

одноклітинні

мікроорганізми

з

біохімічними особливостями, що відрізняють їх
від бактерій та еукаріотів.

Археї

Археї були відкриті у 1977 р. К.
Воузом, який разом із своїм
аспірантом Дж. Фоксом порівнював
послідовності нуклеотидів у генах
16S- рРНК різних організмів. Одного
разу вони виявили мікроорганізми, в
яких нуклеотидні послідовності рРНК
відрізнялися від рРНК бактерій і
еукаріотів. Це стало однією із най
важливіших наукових подій ХХ ст.
Нова група отримала назву АРХЕЇ (від
грец. археос – дуже давній) і новий
таксономічний ранг – домен.

Археї мають свою незалежну еволюційну історію і характеризуються багать-
ма рідкісними властивостями, що відрізняють їх від бактерій та еукаріотів. Які ж
це особливості?
1. Геном археїв представлений дволанцюговою ДНК у нуклеоїді та кільцевими
плазмідами. Містить білки-гістони, унікальні інтрони, що відрізняються від
еукаріотичних. Гени тРНК та рРНК археїв різняться між собою специфічним
складом й послідовністю нуклеотидів.
2. Клітинна оболонка архей не містить муреїну, в багатьох видів утворена
поверхневими білками (так званий S-шар) та псевдомуреїном. Оболонка
здійснює ефективний захист, і тому, можливо, археї ніколи не утворюють спор
для існування за несприятливих умов, як це є у бактерій.
3. Клітинні мембрани різняться структурою й хімічним складом, що
визначають їхню більшу стійкість за екстремальних умов існування. У археїв
мембра ни одношарові, утворені з особливих фітанолгліцеридів, а не
фосфоліпідів, як в інших клітинних організмів.
4. Рухи забезпечуються джгутиками, відмінними від джгутиків бактерій: ростуть
шляхом приєднання субодиниць білка флагеліну від основи, джерелом
енергії для їхнього руху є АТФ тощо.
5. Розмноження нестатеве (бінарний поділ, множинний поділ, фрагментація й
брунькування).
6. Живлення хемоавтотрофне й хемогетеротрофне з використанням
найрізноманітніших джерел енергії: світла, органічних сполук, амоніаку, йонів
металів, водню та ін. Археям притаманні унікальні метаболічні процеси:
бактеріородопсиновий,фотосинтез і метагенез.

Археї

Шляхи передачі хвороботворних бактерій

 1) контактно-побутовий шлях, коли захворювання

передається безпосередньо або через предмети,
що оточують хворого (гонорея, сифіліс);

 2) повітряно-краплинний шлях, коли збудники

передаються через крапельки слини, що
потрапляють у повітря при чханні, кашлі (наприклад,
туберкульоз, кашлюк);

 3) передача через воду (збудники холери);

 4) аліментарний шлях– через заражені харчові

продукти (через немиті овочі передаються збудники
дизентерії);

 5) трансмісивний шлях – через укуси кровосисних

членистоногих – комарів, кліщів, блох (воші
переносять збудника висипного тифу, чума);

 6) через ґрунт (наприклад, правець)

Хвороби

Бактеріальні хвороби поділяються

 1. Кишкові інфекції з фекально-оральним

механізмом передачі (черевний тиф,
холера, дизентерія, сальмонельози, ботулізм,
лептоспіроз, бруцельоз та ін.).

 2. Інфекції дихальних шляхів з повітряно-

крапельним механізмом передачі (дифтерія,
скарлатина, кашлюк, пневмонії, туберкульоз
та ін.).

 3. Кров'яні інфекції з трансмісивним

механізмом передачі (чума, туляремія,
рикетсіози, висипний тиф та ін.).

 4. Інфекції зовнішніх покривів (сифіліс,

гонорея, правець та ін.).

Хвороби

Профілактика

1) Ізоляція хворих.

2) Використання марлевих пов'язок або масок

3) Знезараження питної води через кип’ятіння,

правильна обробка харчових продуктів.

4) Дотримання правил особистої гігієни (мити

руки перед вживанням їжі, тримати у чистоті
тіло тощо).

5) Проводити щеплення (наприклад, проти

дифтерії, правця),

6) Вживати вітаміни, які підвищують стійкість

організму.

Хвороби

Заходи боротьби

 Використання антибіотиків

 Стерилізація(метод знищення високою

температурою – понад 100°С,
ультрафіолетовими променями)

 Пастеризація (метод знищення температурою

до 60-70°С)

 Дезінфекція (метод знищення хімічними

речовинами – формалін, спирт, хлорне вапно)

Хвороби

Однією з бактеріальних хвороб людини є
дифтерія - гостра антропонозная
бактеріальна інфекція з загальтоксичними
явищами і фібринозним запаленням у місці
вхідних воріт збудника. Збудник дифтерії -
грам-позитивна нерухома паличкоподібна
бактерія Corynebacterium diphtheriae.

Corynebacterium diphtheriae

Механізм передачі - аерозольний,
шлях передачі - повітряно-
крапельний. . Іноді факторами
передачі можуть стати забруднені
руки та об'єкти зовнішнього
середовища.

Інкубаційний період триває від 2 до 10
днів. Клінічна класифікація дифтерії
поділяє захворювання на наступні
форми і варіанти течії:

1.дифтерія ротоглотки

2. дифтерія носа

3. дифтерія очей

4. дифтерія вуха, статевих органів,шкіри.

• щорічний плановий огляд дітей та
підлітків при формуванні організованих
колективів;

• вакцинопрофілактика та інше.

Туберкульоз - інфекційне
захворювання, що спричинюється
мікобактеріями туберкульозу
(паличкою Коха). На туберкульоз
хворіють незалежно від статі, віку,
національної приналежності чи
соціального становища. Проте
переважно на нього хворіють
алкоголіки, наркомани, безпритульні
або найбідніші люди. Туберкульоз
уражає всі органи й системи
людського організму, та найчастіше
він виявляється в легенях.

Найчастіші симптоми
туберкульозу: стійкий
кашель із виділенням
мокротиння, тривале
підвищення температури
тіла, швидка втома, втрата
апетиту та безпричинне
схуднення, потовиділення,
особливо вночі, задишка,
кровохаркання. В частині
випадків, особливо на
початку хвороби,
туберкульоз може
розвиватися
безсимптомно або
виявляється лише один із
симптомів.

Джерелом або резервуаром
туберкульозної інфекції може бути
хвора людина, більше 55 видів
сільськогосподарських тварин,
птахів, риб, а також заражені
мікобактеріями продукти
тваринного і рослинного
походження, ґрунт, органічні й
неорганічні речовини, в яких живуть,
розмножуються чи зберігаються
збудники туберкульозу.
Туберкульоз від хворого
поширюється повітряно-крапельним
(при кашлі, чханні, розмові) та
пиловим способом (засохлі
крапельки мокротиння
перетворюються в інфікований пил,
який є на підлозі, предметах, в
повітрі).

1. Уникати прямих контактів з хворими на туберкульоз людьми і
тваринами, бездомними тваринами;
2. Не докурювати цигарки після нікого з курців, а якщо вже є така
необхідність, то слід докурювати через мундштук;
3. Користуватися особистими предметами гігієни;
4. Вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати
фізичні вправи, не палити, не вживати алкоголю, наркотиків;
5. Докласти зусиль, щоб їжа кожної людини була поживною,
багатою на вітаміни, білки, жири і вуглеводи, мінеральні речовини
для підвищення імунітету;
6. Не купувати продукти на стихійних ринках, бо вони можуть бути
заражені мікобактеріями туберкульозу;
7. Регулярно провітрювати житло, не допускати накопичення пилу
в приміщенні;
8. Оберігати себе від ВІЛ-інфекції, уникати випадкових статевих
стосунків, користуватися презервативом.

Чума — гостре інфекційне
захворювання людей та деяких
тварин (головним чином
гризунів (300 видів), зокрема
пацюків (щурів), з яких
інфекцію переносять на людину
блохи), що розвивається за
типом геморагічної септицемії.

Шляхи інфікування:

- трансмісивний (перенощики – блохи)

- повітряно-пиловий

- повітряно-крапельний

- контактний

- аліментарний

Джерело інфекції – дикі, синантропні та домашні тварини

(біля 300 видів). Основний резервуар інфекції – гризуни.

Ознаки:

З'являються сильний озноб, головний біль, м'язові болі і відчуття
розбитості, температура тіла підвищується до 39–40 ° С.

Виражений кон'юнктивіт, очі гарячково
блищать, язик обкладений густим білим
нальотом («крейдової»), набряклий,
нерідко виникає його тремор. Слизова
оболонка порожнини рота суха,
мигдалики збільшені, із'язвлени.

Розвиваються безсоння, марення, галюцинації, збудження,
невиразність мови, атаксія.

Multiple Choice

Російський учений Д. Й. Івановський у 1892 році довів існування

• бактерій

• вірусів

• грибів

• лишайників

Multiple Choice

Для збудників синдрому набутого імунодефіциту та грипу спільним є те, що їхня спадкова інформація міститься в

• молекулах ДНК

• молекулах РНК

• молекулах білка

• нуклеоїді

Multiple Choice

Віроїди спричинюють ураження

• рослин

• тварин

• грибів

• бактерій

Multiple Choice

Збудник якої вірусної хвороби потрапляє в організм людини з продуктами харчування або водою?

• гепатиту А

• СНІДу

• поліомієліту

• віспи

Multiple Choice

Яке вірусне захворювання важко діагностувати на початковій стадії через відсутність видимих симптомів?

• віспу

• ящур

• паротит

• СНІД

Multiple Choice

Яка з наведених загальнобіологічних властивостей живих систем характерна для вірусів?

• подразливість

• здатність до мутацій

• здатність самостійно синтезувати білки

• ріст і розвиток

Multiple Choice

Який імовірний шлях зараження людини вірусом імунодефіциту?

• рукостискання з ВІЛ-інфікованою особою

• користування спільними засобами щоденної гігієни (рушником і милом)

• укус кровосисної комахи

• користування нестерильними медичними інструментами

Multiple Choice

Яка речовина входить до складу капсиду простих вірусів?

• ДНК

• білок

• ліпід

• вуглевод

Multiple Choice

Яке захворювання спричинюється віроїдами?

• синдром набутого імунодефіциту

• веретеноподібність бульб картоплі

• губчаста енцефалопатія

• мозаїчна хвороба тютюну

Multiple Choice

Пріони спричинюють

• серпоподібно-клітинну анемію

• синдром набутого імунодефіциту

• веретеноподібність бульб картоплі

• губчасту енцефалопатію

Multiple Choice

Уперше це вірусне захворювання описав Гіппократ. Наразі відомо, що його перебіг супроводжується ураженням центральної нервової системи та виникненням паралічів. Укажіть це захворювання.

• туберкульоз

• поліомієліт

• ботулізм

• грип

Multiple Choice

Проаналізуйте твердження щодо вірусів.

І. Віруси можуть передаватися повітряно-крапельним шляхом.

ІІ. Є віруси, у яких носій спадкової інформації - молекула РНК.

Чи є поміж них правильні?

• правильне лише І

• правильне лише ІІ

• обидва правильні

• немає правильних

Multiple Choice

Думки вчених щодо цих біологічних об'єктів різні. Наприклад, Марк ван Редженмортел писав, що це - «неживі інфекційні об'єкти, про які в крайньому разі можна сказати, що вони ведуть щось на зразок позиченого життя». Є науковці, які вважають їх живими, хоча вони не мають клітинної будови.

Про які об'єкти йдеться?

• паразитичні амеби

• бактерії

• віруси

• археї

Multiple Choice

Яка з наведених властивостей біологічних систем характерна для вірусів?

• наявність нуклеїнових кислот

• здатність до обміну речовин

• здатність до саморегуляції

• подразливість

Fill in the Blank

Multiple Choice

Особливістю вірусів є

• здатність до кристалізації

• розмноження поділом

• наявність ядерного геному

• відповідь на подразнення у вигляді таксисів

Multiple Choice

Групу прокаріотів називають анаеробними, якщо вони

• нездатні до фотосинтезу

• отримують енергію за рахунок окиснення органічних речовин

• використовують енергію хімічних реакцій для синтезу нових органічних речовин

• отримують енергію за рахунок безкисневого розщеплення органічних речовин

Multiple Choice

Які бактерії є збудниками хвороб людини?

• нітрифікуючі

• молочнокислі палички

• золотисті стафілококи

• денітрифікуючі

Multiple Choice

Ботулізм — смертельна хвороба, яку спричиняють токсини бактерії Клостридіум. Який продукт може стати причиною ураження людини ботулізмом?

• пліснявий хліб

• гнилі фрукти

• немиті овочі

• домашні консерви

Multiple Choice

Для прокаріотичної клітини характерна наявність

• мітохондрій

• ядра

• плазматичної мембрани

• ендоплазматичної сітки

Multiple Choice

Яка бактерія здатна синтезувати в організмі людини вітамін К та незамінні амінокислоти?

• сальмонела

• кишкова паличка

• стрептокок

• туберкульозна паличка

Multiple Choice

Культуру збудника якої хвороби можна виростити на поживному середовищі з агар-агару?

• грипу

• малярії

• дифтерії

• поліомієліту

Multiple Choice

Яка бактерія здатна засвоювати азот повітря?

• бактерія гниття

• бульбочкова бактерія

• кишкова паличка

• холерний вібріон

Multiple Choice

Яку органелу можна побачити у клітині прокаріот?

• лізосому

• рибосому

• мітохондрію

• ендоплазматичну сітку

Multiple Choice

У прісних водоймах, що добре прогріваються, зокрема водосховищах, водоймах-охолоджувачах теплових й атомних електростанцій, ставках тощо, відбувається "цвітіння" води. Описане явище зумовлене розмноженням

• зелених водоростей.

• грибів

• ціанобактерій

• бурих водоростей

Multiple Choice

Людина може захворіти на холеру, якщо збудник цієї хвороби потрапить до організму

• разом з їжею та водою через травний канал

• через дихальні шляхи з повітрям

• через пошкодження шкіри

• під час статевих контактів

Multiple Choice

До фототрофів належать

• ціанобактерії

• нітрифікуючі бактерії

• бактерії гниття

• залізобактерії

Multiple Choice

Існує кілька способів взаємодії прокаріотів з іншими організмами. Як називається спосіб взаємодії організму з хвороботворними бактеріями?

• паразитизм

• мутуалізм

• квартирантство

• нахлібництво

Multiple Choice

Під час визначення хімічного складу клітини бактерії виявлено ДНК. Укажіть елемент будови досліджуваної клітини, у якому міститься ця речовина.

• мембрана

• нуклеоїд

• рибосома

• ядро

Fill in the Blank

Fill in the Blank

Fill in the Blank

Fill in the Blank