Бактерії. Найменші одноклітинні.

Бактерії — найменші одноклітинні організми

Вперше бактерії побачив Антоні ван Левенгук при спостереженні в оптичний мікроскоп природної води та зубного нальоту.

​

Засновником науки про бактерії — мікробіології — вважають французького вченого Луї Пастера (1822-1895 рр.), який розробив методи дослідження бактерій. Він також розробив перші методи боротьби з бактеріями.

Переваги: вони здатні швидко поглинати багато речовин всією поверхнею, швидко ділитися, швидко поширюватися, легко проникати у тіла великих організмів. Недоліки — малі клітини легко стають здобиччю більших за розміром істот.

Розмір бактеріальної клітини зазвичай становить від 0,5 до 2 мкм. Це у 10-100 разів менше, ніж середні розміри клітини рослин чи тварин.

Кулясті (їх називають κоки)

Паличкоподібні (бацили)

Вігнуті (вібріони)

​​Спіральні (спірили)

​Основні форми клітин бактерій

Клітина бактерій вкрита клітинною мембраною, має цитоплазму з органелами та носія спадкової інформації — молекулу ДНК. Бактерії не мають ядра, і тому ДНК розташовується безпосередньо в цитоплазмі

Прокаріоти, або доядерні організми, — це організми, клітини яких не мають ядра.

Джгутики — це органели, що забезпечують рух одноклітинних організмів.

​Бактерія кишкова паличка за сприятливих умов здатна ділитися кожні 20 хв.

За несприятливих умов бактерії здатні переходити у стан анабіозу — тимчасового припинення життєдіяльності організму. Для перенесення несприятливих умов чимало бактерій здатні утворювати особливі клітини, що спочивають.

​Найбільшими серед відомих бактерій є епулопісций фішельсона та намібійська сірчана перловиця. Перша живе у травному тракті тропічної риби-хірурга і має клітини до 0,5 мм завдовжки. Друга знайдена в океанічних донних відкладах поблизу Намібії: її клітини сягають діаметра майже 1 мм і розрізняються без збільшувальних приладів.

Найменший теоретично можливий діаметр клітини, при якому вона ще здатна розмножуватись — 0,15-0,2 мкм.

Розмір бактерії мікоплазми грибоподібної, яка спричинює запалення легень у великої рогатої худоби та кіз, наближується до мінімальної теоретично можливої межі: її клітини мають діаметр лише близько 0,25 мкм.

Наразі вченими описано близько 30 тис. видів бактерій. Серед них лише менше 100 видів є визнаними збудниками небезпечних хвороб людини.

До особливо небезпечних належать бактерії, які спричинюють чуму, висипний тиф, холеру, сибірську виразку, орнітоз

туберкульозна паличка

дифтерійна паличка

гелікобактер
виразкa шлунка та дванадцятипалої кишки

сальмонели
черевний тиф та сальмонельоз

​До найбільш відомих небезпечних бактерій належать

​Проказа (мікобактерія прокази) та ботулізм.

Більшість умовно-небезпечних бактерій живе не лише в тілі хазяїна, але й у зовнішньому середовищі. До них належить кишкова паличка.

Умовно-небезпечні бактерії перетворюються на збудників хвороб внаслідок:

• раптового надходження в організм великої кількості таких бактерій із зовнішнього середовища (причиною є порушення правил особистої гігієни, споживання зіпсованих продуктів, брудної води);

• послаблення організму (причиною є незбалансоване харчування, нестача вітамінів, чистого повітря, відсутність фізичних навантажень, малорухливий спосіб життя, недосипання, нервове перевантаження);

• тимчасового зменшення кількості тих мікроорганізмів, що пригнічують розвиток умовно-небезпечних бактерій.

У тілі здорової людини живе від 300 до 1000 видів бактерій, загальна маса яких складає близько 1 кг, а чисельність клітин — близько 10 квадрильйонів. Це в десять разів більше, ніж кількість клітин, з яких складається тіло дорослої людини. За чисельністю переважають саме корисні бактерії — їх частка становить до 70-80%. Решта припадає на умовно-небезпечні бактерії.

Молочнокислі бактерії можуть самостійно розвиватись у молоці, викликаючи його скисання — молочнокисле бродіння.

Біфідобактерії самі не зброджують молоко, їх у кисломолочні продукти вносять спеціально для того, щоб заселити ними кишечник людини.

Корисні бактерії, що захищають організм від шкідливих і додаються до продуктів харчування з метою лікування або профілактики захворювань, називають пробіотиками.
Ілля Ілліч Мечников, 1907 р. першим звернув увагу на них— більш ніж за три чверті століття до того, як з’явився термін «пробіотик».

Гетеротрофні бактерії складають передовий загін великої армії маленьких прибиральників нашої планети.

Значна кількість бактерій є автотрофами: вони синтезують органічні речовини з неорганічних — вуглекислого газу і води.

Яскравим прикладом автотрофних бактерій, що в процесі фотосинтезу виділяють кисень, є мікроскопічні організми, які навивають по-різному: ціанобактеріями, синьо-зеленими водоростями, або ціанопрокаріотами.

Приклад взаємовигідних симбіотичних відносин з рослинами демонструють бульбочкові бактерії: вони розвиваються у коренях бобових рослин — гороху, квасолі, люцерни, конюшини, і забезпечують рослину необхідними сполуками Нітрогену, виконуючи роль живих азотних добрив. Натомість від хазяїна вони отримують частину органічних речовин, які утворює рослина у процесі фотосинтезу

Чайний гриб — це симбіоз оцтовокислих бактерій та грибів-дріжджів

Корова перетравлює рослинну їжу завдяки симбіотичним бактеріям, що мешкають в особливій частині її шлунка

Дякую за увагу!