Клітини. Тканини.Органи. Рослин

Клітини. Тканини. Органи рослини.

Клітина отримала свою назву завдяки відомому англійському фізику Гуку, який розглядаючи під мікроскопом корок, побачив, що він складається з окремих комірок, які вчений назвав клітинами.

Дослідження Гука увійшли до книги "Мікрографія", яка започаткувала існування клітинної теорії.

Левенгук побачив кристалічні включення. У 1840 р. термін "протоплазма", у 1831 р. Броун виявив у клітинах ядро. Моль у 1846 р. розмежував поняття "протоплазма" і "клітинний сік".

Пізніше було виявлено та описано мітохондрії, пластиди, рибосоми та ін. органели клітини. Спочатку структурні компоненти клітини вивчали за допомогою світлових мікроскопів, останнім часом електронних.

Рослинна клітина відрізняється від тваринної тим, що вона має целюлозну оболонку, пластиди, вакуолі з клітинним соком, не має органів виділення, нерухома, виняток ставлять статеві клітини нижчих і вищих спорових рослин.

Клітини мають різноманітну форму та розміри, залежно від функції, яку виконують:

• овальну,

• яйцеподібну,

• спіральну,

• призматичну,

• веретеноподібну,

• циліндричну тощо.

Паренхімні клітини мають однакові розміри у всіх напрямках у просторі: довжина їх на перевищує товщину більше ніж у 3 рази. Розміри їх варіюють від 10 до 500 мкм і більше.

Прозенхімні – клітини видовжені. Довжина їх перевищує товщину більше ніж у 3 рази. Часто ці клітини мають загострену кінці, товсті, переважно здерев’янілі оболонки. З них переважно формуються провідні і механічні тканини рослини. Довжина їх варіює приблизно від 1 до 100 мм.

Фітонциди – рідкі або леткі сполуки, отруйні для організмів.

Фітонциди притаманні лише насінним рослинам і проявляють вибіркову дію. Фітонциди застосовують для лікування гнійних запальних процесів шкіри, карбункулів, стоматитів, опіків, використовують проти стафілококів, патогенних грибів, кишкової палички, дизентерії, бруцельозу.

Антибіотики – складні органічні сполуки, які утворюють в процесі життєдіяльності клітин нижчих організмів – бактерій (граміцидин), грибів (пеніцилін, аспергілін). Вони згубно діють на організми інших нижчих рослин, що дозволяє використовувати їх у медичній практиці.

Нижчi рослини — це тi рослини, якi не мають тканин, тiло яких не подiлено (не диференцiйовано) на органи. До нижчих рослин належать водоростi. Вищi рослини — це тi рослини, в яких з’являються тканини, органи. До вищих рослин належать наземнi рослини.

Тканини рослин подiляються на постiйнi та твiрну (меристему). Твiрна тканина (меристема) побудована з клiтин з великими ядрами та тонкими стiнками. Це клiтини, якi постiйно дiляться. Твiрна тканина дає початок усiм iншим тканинам та забезпечує регенерацiю рослин. Вона розташована на верхiвках кореня, пагона або всерединi цих органiв.

​Основна функція покривної тканини полягає у захисті рослини від несприятливих впливів навколишнього середовища: висихань, коливань температури, механічних ушкоджень тощо. Виділяють три типи покривних тканин: Шкірка (епідерма) – первинна покривна тканина, яка побудована з живих клітин. Шкірка вкриває листки та має продихи. Корок – вторинна покривна тканина, яка формується на поверхнях дворічних стебел. Кірка – вторинна покривна тканина, яка формується замість корку. Побудована з мертвих клітин.

Основна (паренхіма):
1. Асиміляційна (фотосинтезуюча) побудована з клітин, які містять велику кількість хлоропластів.
2. Запасаюча тканина не містить хлоропластів, у ній відкладаються такі поживні речовини, як крохмаль, олії, цукор тощо. Запасаюча тканина розташована у серцевині стебел, насінні, бульбах, цибулинах, плодах тощо.
3. Повітроносна тканина (аеренхіма) має заповнені повітрям міжклітинники, завдяки яким відбувається газообмін. Аеренхіма наявна у болотних і водних рослин.
4. Водоносна тканина побудована з клітин, які містять велику кількість води. Така тканина наявна в рослин посушливих місцевостей.

Механічна тканина надає рослинам пружності та міцності. Існує два види механічної тканини: коленхіма та склеренхіма. Коленхіма побудована із живих клітин, а склеренхіма – із мертвих.

По провідних тканинах відбувається висхідний (від кореня до стебла, листків) та низхідний (від листків до кореня) рух речовин. Розрізняють: Ксилема (деревина) побудована із мертвих клітин, які утворюють судини (трахеї та трахеїди). По ній неорганічні речовини рухаються вгору (висхідний рух). Флоема (луб) побудована із живих клітин, які утворюють ситоподібні трубки. По флоемі органічні речовини, утворені під час фотосинтезу, транспортуються від листків до кореня.

Орган — це частина органiзму, яка має певне розташування, будову та виконує певнi функцiі. Органи та тканини наявнi лише у вищих рослин.

До вегетативних органів вiдносять корiнь та пагiн. Це органи, якi виконують основнi життєво важливi функцiї, тобто забезпечують дихання, живлення, фотосинтез, транспiрацiю, транспорт тощо. В процесi еволюцiї вегетативнi органи виникли ранiше за репродуктивнi.

До репродуктивних органів вiдносять квiтку, насiнину та плiд. Цi органи виконують функцiї розмноження, формування, захисту, розвитку та розповсюдження зачаткiв.