Стан сільського господарства в часи десталінізації

Стан Сільського господарства в часи десталінізації

Multiple Choice

Яким чином Хрущов намагався реформувати економіку СРСР?

• Зосередження на військових витратах
• Скасування всіх реформ
• Децентралізація управління, аграрні реформи, впровадження нових технологій.
• Збільшення централізації управління

Multiple Choice

Якою була основна мета створення раднаргоспів?

• Зменшити витрати на утримання промислових підприємств

• Децентралізувати управління промисловістю.

• Посилити контроль партії над економікою.

• Збільшити кількість бюрократичних структур.

Multiple Choice

Оцініть ефективність політики Хрущова щодо розвитку промисловості. Які уроки можна винести з цього досвіду для сучасної України?

• Політика Хрущова була успішною, оскільки призвела до значного зростання промислового виробництва.

• Реформи Хрущова мали як позитивні, так і негативні наслідки, і їхню ефективність можна оцінити неоднозначно.

• Децентралізація управління виявилася неефективною, і досвід Хрущова свідчить про необхідність централізованого планування.

• Політика Хрущова була спрямована на догоняння розвинених країн, але не враховувала специфіку української економіки.

​Частка території УРСР в СРСР становила лише 2,7%, тоді як сільськогосподарських угідь — 7,7%, а орної площі — 15,2%.

Окремі продукти хліборобства:
цукровий буряк — 61,5%,
кукурудза на зерно — 59,0%,
соняшник — 44,2%,
садові культури — 34,5%, 
льон — 30,3%
городина — 28,5%,
картопля — 25,8%,
пшениця — 24,0%.

Українське тваринництво:
продукція молока — 23,6%,
м'ясо — 22,8%,
яйця — 21,8%,
вовна — 6,0%.

Частина продукції сільського господарства УРСР йшла на експорт. У 1960-их pp. Україна експортувала до інших республік СРСР та до Східної Європи в середньому близько 5% продукції свого сільського господарства й імпортувала близько 2% свого споживання. Важливість українського сільського господарства для СРСР дещо зменшилася.

Стан сільського господарства

.З-поміж усіх сільськогосподарських угідь земля в користуванні усіх сільськогосподарських підприємств становила 42,2 млн га, державний запас (разом з лісовими господарствами) — 0,18 млн га, що вказує на те, що вільні землі в Україні були практично вичерпані.
Зростання засівної площі з 31,3 млн га у 1940 до 33,4 млн га в 1973 стало можливим лише внаслідок скорочення площі чистих парів — з 3,9 до 1,1 млн га.
Деяке розширення земельних угідь відбувалося шляхом меліорації неродючих земель: осушення боліт (з 1,0 до 1,6 млн га між 1963 і 1974), зрошування сухих земель, хоч ці заходи дуже дорого коштували. 
Чорнозем, що досі був основним земельним ресурсом, вичерпував свої сили і потребував хімічного угноєння навіть під зернові культури в Степу. На 1 га посівної площі 1964 року було внесено в ґрунт 22 кг мінеральних поживних речовин, у 1972 — 92 кг. Але й цього було недостатньо.
Довготривала глибока оранка чорноземів призвела була до спорошення поверхні. Періодичні посухи призводили до видування верхнього шару землі (т. зв. «чорні бурі»). У південному Степу посухи (зокрема весняні «суховії»), трапляються 5 — 6 разів на 10 pp., a в усій Україні — в середньому кожні 4 роки. (див. діаграму врожаїв зерна). Спроби перешкодити суховіям масовими лісонасадженнями в 1948 — 52 не вдалися. Натомість повільно розвивалось в Степу будівництво каналів, хоча без дорогих дренажних систем зрошування це призводило до утворення солончаків.

Робоча сила в сільському господарстві

Робочу силу в сільському господарстві України оцінювали 1973 року у 8 млн осіб, у тому ч. 5,13 млн працювали в колгоспах, 1,08 у радгоспах і 1,79 млн на присадибних ділянках; у висліді міґрації (особливо молоді) до міст і за межі УРСР вона зменшувалася між 1959 і 1974 в сер. на 250 — 275000 осіб за рік.

Тоді на 100 га сільсько-господарських угідь припадало 18,7 працівника, один працівник обробляв 5,34 га землі (в США — 99,5 га)

Продуктивність праці, хоч і зростала, але все ще була через нестачу знарядь механізації, капіталовкладень та відносне аґрарне перенаселення на Правобережжі й на Західній Україні занадто низькою.
В Степу й на Лівобережжі натомість відчувалась деяка нестача робочої сили, особливо під час жнив.
Сезонність праці призводила до того, що в середньому по Україні колгоспник працював лише 203 дні (у 1970), в радгоспах — 275 днів.
З сезонністю й безробіттям поступово боролися будівництвом міжколгоспних, колгоспно-радгоснних та радгоспно-промислових підприємств для переробки сільськогосподарської сировини (консервування овочів, виробництво цегли тощо).

Переважна більшість робочої сили в сільському господарстві й далі була некваліфікованою: 1974 у колгоспах нараховувалося лише 458 200 трактористів і комбайнерів та 199700 шоферів; у радгоспах відповідно: 112400 і 66400 (на 1974 рік існувало 7 983 колгоспи, 1 674 радгоспи і 2 167 інших державних та кооперативних сільсько-господарських підприємств).

Капітальні вкладення (у порівняльних цінах)

​

​1946-1950 рр -189 млн карб
1951-1955 рр - 465 млн карб
1956-1960 рр -906 млн карб
1961-1965 рр - 1407млн карб

​ Капіталовкладення в сільське господарство України були найефективнішими як порівняти з усім СРСР. Проте, частка УРСР у капіталовкладеннях в сільське господарство СРСР. становила лише 17,2% (за 1966 — 73), тобто Україні капіталу не додавали.

Відсоток продукції с. г. України, що закуповується примусово державою

Відсоток продукції С. г. України, що закуповується примусово державою

Open Ended

Які основні проблеми сільського господарства СРСР успадкували від сталінського періоду?

Open Ended

Які реформи в сільському господарстві були проведені в період десталінізації і які були їхні наслідки?

Open Ended

Як політика десталінізації вплинула на життя селян?

Word Cloud

Створи хмаринку слів, які характеризували б стан економіки в Україні в часи десталінізації.