УРОК 9(ТРАВЕНЬ)

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.

Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі.

У цьому ж лісі я пив самоту осінню, тут весну цілувала ти під шелест верховіть.

У небі весело шугають ластівки і співають жайвори, коли пригріє тепле весняне сонце.

Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її довгих листочках грає й сяє чиста роса.

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому коси.

Травневий день в кільці заграв на сполох бив всіма громами, і блискавка небесні брами розчахувала.

З обличчя молодого студента не сходив вираз болю, терпіння, хоча після першого погляду це очевидно.

На дворі, під тополями, була тиша, і тільки краплі води відлунювали.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем.

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокіт копит — усе резонувало тут.

Успіх тварин у боротьбі за існування залежить від іх здатності знаходити корм і вони зможуть жити.

Невеликі струмки живляться водою з трьох основних джерел: дощу, льодовиків і підземних вод.

Більшість приматів живе не деревах; сильними гнучкими пальцями вони можуть тримати їжу.

Деякі птахи втратили здатність до польоту, серед них — довгоногі пернаті, що ведуть нагору.

Латаття ніжилось в Озерах, хитали ряску карасі.

На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз’єднує їх.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

Ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг.

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами.

щоб сховатися від пекучого сонця.

коли настане слушна мить.

якщо наполягатимуть друзі.

як велить чисте сумління.

про що мовчить більшість.

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.