оскільки вчора була сильна хуртовина.

хоча надворі вже була рання весна.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

бо вже скучили за рідним містом.

так що обов’язково відвідаємо Поділ.

щоб краще дізнатися історію столиці.

бо були вони щасливими.

щоб ненадовго повернутися назад.

хоч і швидко вони промайнули.

доки буду топтати ряст.

дарма що вони були дуже давно.

А Коли ідеш ранковим полем, то грають бризки від роси.

Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.

Щоб жить, ні в кого права не питаюсь.

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї син.

і тепер стало дуже затишно.

незважаючи на їхню вартість.

дарма що темного кольору.

бо було незручно читати.

щоб було затишно та красиво.

Берести й клени стоять обабіч вулиці, підпираючи високу баню неба.

Незважаючи на ранню весну, надворі вже зранку душно й жарко.

Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку.

Сонце, щойно викотившись, тихо пливло понад зеленими плавнями.

Останні промені, попри всі спроби зачепитися за обрій, знесилено зникали.

бо були вони щасливими.

щоб хоч подумки повернутися назад.

хоч вони давно промайнули.

доки буду жити на світі.

дарма що це було багато років тому.

щойно трапляється така нагода.

оскільки він є найбільшим у Сімферополі.

щоб помилуватися рідкісними сортами троянд.

тому що в ньому з'явилась алея білих троянд.

хоча не завжди на екскурсію мають достатньо часу.

… мов пізньої похмурої осені.

… бо сильний вітер їх щодуху підганяв.

… неначе накочувалися величезні хвилі.

… так що треба очікувати грозу.

… щоб пролитися рясним дощем.

У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху.

У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, адже це свідчить про досягнення особистістю успіху.

У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, оскільки так особистість досягне успіху.

У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне через те, що так особистість може досягти успіху.

У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, тому що так особистість може досягти успіху.

Де б хор не виступав, скрізь його радо вітали.

Коли приїхали з лісу додому, було вже зовсім темно.

Як купуєте товар, вимагайте від продавця чек.

Відколи знаю Оксану, вона дивує мене своєю терплячістю.

Якщо виходите з кімнати, світло автоматично вимикається.

Лищ той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Хай слово мовлене інакше, та суть в нім наша зостається.

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого всім зробилося добре.

Над голубими вітряками плив журавлиний караван, неначе кликав у дорогу.

Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати.

Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя?

Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина.

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу.

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний.

Листя під кленом було схоже на гору печива, яке щедро посипали цукровою пудрою.

Дітлахи з підстрибом побігли в кінець греблі, яку було обсаджено густими вербами.

Гості захоплено роздивлялися стіл, який застелили майстерно вишитою скатертиною.

Щука – річковий хижак, який полює на дрібну рибу в безмежних водних просторах

До кімнати весело вбігли близнюки, які міцно трималися за руки.

Угорі тужливо озвалися журавлі, які вже взяли літо на свої крила.

До годівниці прибігала сарна, яка потоваришувала з нашим козеням.

Мою увагу привернули комахи, що яскраво світилися серед трав.

Надвечір ожили яскраві квіти, що прив’яли за день на сонці.

Якщо ти прагнеш здобути перемогу, друзі повинні бути поруч.

Водій загальмував на перехресті, щоб ми швидко вийшли з машини.

Коли ми зійшли на ту гору, керівник групи дав команду перепочити.

Коли Назар думає про осінь, у його уяві виринають жовті листочки.

Я біг досить-таки повільно, бо відчував страшну втому в ногах.

У складнопідрядному реченні може ставитись двокрапка, кома, крапка з комою і тире.

У складнопідрядному речення частини рівноправні за своїм змістом і граматично.

Частини складнопідрядного речення можуть пов’язуватись сполучниками а, але, зате, проте, однак, або, чи.

У ролі сполучних слів у складнопідрядному реченні найчастіше вживаються займенники і прислівники

Складнопідрядні речення поділяються на три основні групи: означальні, з'ясувальні, обставинні.

Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосі жита загубить свій голос.

Хіба що собаки ліниво перегавкуються по дворах, чи зарипить звід десь від колодязя, чи зареве худоба.

Для кактуса досить двох крапель води, щоб існувати місяцями під спопеляючим сонцем.

Хай слово мовлене інакше, та суть в нім наша зостається

Якби Данило був маляром, то змалював би дівчину із сонцем на плечі.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок з пожовклим листям. (В.Гжицький)

Хай слово мовлене інакше, та суть в нім наша зостається.

Над голубими вітряками плив журавлиний караван, неначе кликав у дорогу.

З дороги було видно, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

Я завди пам'ятаю, коли люди мені роблять добро.

З глухуватої товщі повітря, в якій в’януть звуки, раптом вилетить птах.

Волошка синя, яка росте, як бур’ян, у посівах, має у флорі України понад шість десятків видів.

У руці авоська з бутербродами, які вони з’їдять, добре накупавшись у морі.

За вікном денна полуднева мла, яку ні темною не назвеш, ні світлою.

Кожному з них хотілось би в цю мить зазирнути вперед, у своє прийдешнє, побачити, який він буде, той їхній океан.

Мало хто знає, що в нашій флорі є і дикорослий нарцис – нарцис вузьколистий.

Звідси добре було видно поле, соняшники під горою і ліс, що вже починав жевріти.

Здається, що якісь мініатюрні чарівні ліхтарики висять під зеленими парасольками листя.

Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

Коли мене на фронт ти проводжала, пучок конвалій ти мені дала.

Кореспондент проклацав фотоапаратом всю цю історію і, коли вовк загубився в снігах, розреготався.

Коли потрапляєш у заповідний степ на початку травня, то перед очима розгортається багатобарвний калейдоскоп степового травостою.

Якщо в сонячний день торкнути гілку ліщини, то здіймаються жовті хмаринки легкого пилку.

Людина в небезпеці, коли вона бездуховна.

Я тільки хотів попросити, щоб він допоміг розібратись мені із книжкою.

Мальки повертаються назад, щоб тріпотіти й грати на сонці своїми мініатюрними тільцями.

Абсолютно неприпустимо, щоб ці квіти визбирувались на весняні букети для продажу.

Вікна завішували шторами, через те що сонце пекло немилосердно.

На морі ставоло темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Смереки так тісно збилися в купу, що трудно було пролазити між їх шершавими пнями.

А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим.

Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

Вночі, коли вся природа спить, поринувши у темряву й знемогу, лише людина вміє освітить свою домівку і свою дорогу.

Тому веселиками звуться журавлі, що прилітають до веселої землі.

Якби Данило був маляром, то змалював би дівчину із сонцем на плечі.

Нехай будинок не дуже затишний, та теплішого в них немає.

Візерунки, що густо заповнюють тло тканини, властиві вишивкам Галичини і Буковини.

Бачу за морями золоті дороги, де припав до неба синьоокий степ.

Коли прибудеш влітку до столиці, немов на конях вилетять каштани, угору підіймаючи правиці.

Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво.

Твій дух не став приниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?

… минуло п’ять хвилин, як …

…тішать око півонії, що їх …

…цікаво слухати про те, як …

…її пісня лилася, як …

Щоб гарно жити, …

Мені здалося, що …

…, могли б запам’ятати.

Я чула пісню, що …

Це був такий день, що …

Там, де …, листя було прозоре.

Погода стояла сонячна, так що …

Упав додолу перший лист, хоча …

Здавалося хлопцеві, що …

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить.

Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги.

Вогонь був таким, що в повітрі снаряди зустрічалися зі снарядами.

Прокинувся від того, що в хаті стало видно, як удень.

Мені було байдуже, де вони отримували цю інформацію.

У світі слів немає випадкових, хоча вони й століттями мовчать.

Якщо ти усміхнешся світу, він відповість посмішкою.

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив.

У світі слів немає випадкових, хоча вони й століттями мовчать.

Якщо ти усміхнешся світу, він відповість посмішкою.

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив.

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить.

Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги.

Вогонь був таким, що в повітрі снаряди зустрічалися зі снарядами.

Прокинувся від того, що в хаті стало видно, як удень.

Мені було байдуже, де вони отримували цю інформацію.

Люблю, коли у вікно розкрите шумлять без­журно дерева.

Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.

Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була.

Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти.

Поміркуймо, що кличе людину до творчості.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

Де Ярило ступить – ярина виростає.

Я, щоб відновити в пам’яті берег дитинства, відвідав рідне село.

Скільки хвиль у бурхливому морі, стільки співів у серці моїм.

Якби мені сила та воля, жив би без горя.

Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

Соборна Вкраїно, всі храми твої відбудуєм, щоб лунами дзвонів сягнути духовних вершин.

Україна моя починається там, де доля моя усміхається.

Якби мені сила та воля, жив би без горя.

Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

Соборна Вкраїно, всі храми твої відбудуєм, щоб лунами дзвонів сягнути духовних вершин.

Україна моя починається там, де доля моя усміхається.

Старе поволі забувається, а нового не варто порушувати.

Треба дати зрозуміти, що світ наш не замерзає і не згасає

У повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед.

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ.

Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля.

Я люблю дивитися, як сонце сходить, як на небі з’являється перша зірка.

Мудре і добре слово дає радість, а нерозумне і зле приносить біду.

Вітер носиться, літає, топче луки і поля, жовті трави пригинає, лист зриває із гілля.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе…

Небо вночі чисте, і видно, як падають зірки.

Люби музику – вона облагороджує твої думки і почуття.

Красна пташка своїм пір’ям, а людина – знанням.

Що в пісні співається, те в житті збувається.

Голос у нього гучний і спочатку завжди впевнений.

Небо вночі чисте, і видно, як падають зорі.

Небо вже геть розмерзлося, і тепер його було видно наскрізь.

Тонуть у золоті принадні простори і закликають усе в степу до спокою.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.

Погода стояла тепла й сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли.

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою.

На рідні землі сіячі вертають, щоб сіяти святе своє зерно.

Зроби так, щоб серце моє солов'їне забуло очей тих блакить.

Я знову згадував ті хвилини, що душу п'янили мою.

Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвилястий виноград.

Настав час, коли вечірній смуток швидко западає в нічний.

І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе.

Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності звикань, як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться вікам!

Як без раннього світання день не піде на полях, так без першого навчання до наук закритий шлях.

Очі спостерігали, як подячно зітхає земля, звільнена від бур'янів, глибоко зорана, розпушена.

З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

Ми держались за руки, підняли догори голови і слухали, як грають у цвіту бджоли.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки

Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах і сміх безтурботних селянок.

Біля осокорів, де він зустрів свою долю, загримів гарматний грім.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись.

Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємось в долинці.

Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

Навіщо мені весна, коли твої очі - проліски?