Україно, ти моя молитва, / Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва / За твоє життя, твої права… –

стверджує ліричний герой поезії

Називає Україну матір’ю,

пишається цим, заради неї творить і мислить ліричний герой поезії

У жанрі колискової пісні

написано вірш

Заклик «І жити спішити

треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи!» належить

До письменників-«шістдесятників» належать

В уривку із твору «ПАРНАС» Івана Світличного Митці, згадані у творі, належать до

Рій Вінграновських інвектив,

Чаклунство Ліни, невеселі

Голобородькові пастелі

І Стусів бас-речитатив.

Вірою тугу розвіюю, / щоб був я завжди такий, /

яким мене мати вродила / і благословила в світи, –

благає Господа ліричний герой поезії

Канон, запропонований

християнським богословом VІІІ ст. Іоаном Дамаскіном, як «сходження розуму

до Бога, прохання потрібного в Бога», покладено в основу твору

Який художній засіб є провідним у рядках?

Господи, гніву пречистого

благаю — не май за зле…

З якого твору

цитата «Де не стоятиму – вистою», що стала крилатим висловом?

Назвіть, про кого з поетів

висловлювання «Колір сонця у поета оранжевий, тобто жовтогарячий. Це, як мені

здається, цілком відповідає характерові творчого сприймання світла

українським народом. Бо і в казках же наших прикладається до сонця епітет

не лише “золотий”, а й “жовтогарячий”...»

Метафоричний образ сонця,

яке «їхало на велосипеді, / Обминаючи хмари на небі», створив

«Сонце моє оранжеве! Щомиті

якийсь хлопчисько відкриває тебе для себе», - звертається до поезії ліричний герой твору

Назвіть, кому належить уривок з

твору

Уривок

«Я виходжу з-за клубу в новенькому дешевому костюмі(три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу – хату Карпа Яркового. А перед нею – молоденька сосна рівними рядочками на жовтому піску…»

Словами «А ще думаю:

“Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?” “Тоді не було б тебе…” –

шумить велика “татова” сосна» закінчується твір

У формі любовного трикутника представлено основну проблему твору: Марфа, Михайло ,Софія

«Соню, сходи до неї і

скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зінківських бандуристочка

сліпий, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір

несходиму, а чи впадуть од морозу…» – пише додому герой твору

Під впливом пісні сліпого

бандуриста написано твір

Лист є композиційним

елементом твору

В уривку із вірша Л.Костенко "Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись" порушено проблему:

Засобами образності, вжитими в рядках з вірша Ліни Костенко

" Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" є

1. «Тобі дано і вірити й кохати.

А що мені? Які такі куші?!

Нелегко, кажуть, жити на дві хати.

А ще нелегше — жить на дві душі», — зізнається герой твору

1. «Неси мене, коню… коли б хоч не пізно…

Шляхи перекриті… і варта не спить…

Якщо я впаду — неврятована пісня,

задушена пісня в петлі захрипить!» –

з такими думками поспішає до гетьмана

1. «Під Берестечком бився ти сміливо.

Під Зборовом також і над Пилявою

своє ім’я ти не покрив неславою.

І тільки у домашньому бою

сміливість раптом втратив ти свою”

схарактеризовано

. У рядках Він народився під такою зіркою,

що щось в душі двоїлося йому.

Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні

схарактеризовано героя твору

1. Схожа проблема — «нерівня душ — це гірше, ніж майна» — наявна в творах рядка

1. «Маруся чи Галя — ось його цілком реальний вибір. І, зрештою, «земне» тяжіння бере гору, — перед нами постає драма людини, яка не відбулася», — сказано про

1. У творі “Маруся Чурай” Ліни Костенко характеристика персонажаБув молодий і гарний був на вроду.

І жив, і вмер, як личить козаку.

За те, що він боровся за свободу,

його спалили в мідному бику

стосується

1. Рядки

Усі віки ми чуєм брязкіт зброї,

були боги в нас і були герої,

який нас ворог тільки не терзав!

Але говорять: «Як руїни Трої».

Про Київ так ніхто ще не сказав...

написано

1. «Ця дівчина не просто так, Маруся. / Це голос наш. Це – пісня. Це - душа» – сказано про героїню

1. Народну «Пісню про Байду» переосмислює («У Полтаві на риночку...») героїня твору

1. «Пісня для неї такий же священний олтар, як і любов. Це великі стихії однієї великої душі, які зливаються в ціле, що його несила розділити», - сказано про головну героїню твору

1. «Ми з нею рідні. Ми з одного кореня.

Мабуть, один лелека нас приніс.

Батьки у нас безстрашні й невпокорені

і матері посивілі од сліз», - каже про себе й Марусю Чурай

1. У рядках «Моя любов чолом сягала неба, / А Гриць ходив ногами по землі» провідним художнім засобом є

На прощу до Києва вирушають героїні обох творів у рядку