Ось щось торкнулося моєї руки: це одна з бджілок неспішно поповзла по моєму ліктю.

Злива не забарилася і щиро кинула на землю перші краплі дощу.

Настовбурчивши колючки, їжак завмер і закляк на місці, але згодом передумав і посунувся вперед.

Стало темно, і сильний вітер штовхнув нас під спину.

Разом ми працювали не поспішаючи і змогли наприкінці дня виконати всю термінову роботу

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Мені потрібне слово а не слава.

лишивши на землі неприкриті плями.

дарма що була середина жовтня.

а вечір видався дивовижно теплим.

вийти на футбольне поле ми не змогли.

і перетворив галявину на строкатий візерунок.

й укриває мережаною тінню все довкола.

деінде промайне крилом сполохана птаха.

ніби роззираючись на всю Чорногору.

де вже займається молоденький день.

та зорі тремтять у нічній прохолоді.

На березі бігали люди, і ревіла худоба

Вдалині хиталися дерева, і синів задуманий прибій.

Коли ти приїдеш, і як довго будеш тут працювати?

Крізь темну ніч шумів весняний дощ, і в унісон із ним шуміли сосни.

Тихо в осінньому повітрі, і холодно від першого туману.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Є один тільки метод – молитися й дихать.

Тут немає землі – і не видно землі.

Поміж ними – пустельні поля магнетизму.

Полюси мого світу – карамель і полин

Я вірю в щастя, бо воно було

Хай наша правда не вмирає, і наше слово хай живе!

Попереду заревів паровоз, і почулася гучна музика.

Довкола чисте поле і безмежний простір

Чи волю здобути, чи живим не бути!

Сьогодні розгляньте варіанти відповіді, і спробуємо вирішити питання.

Микола підправив струни, зосередився, повів смичком - і тиха мелодія полилася з-під його рук.

У школі створено певну систему роботи, і дистанційне навчання йде відповідно до програми.

А за Дніпром купалися в мареві знайомі мені села, і димок курився над осінніми садками.

Раптом потемніло, і стало моросити дрібно та тихо.

Чи прочитав ти книгу, і чи сподобалася вона тобі?