Музика і театр класицизму

Музика і театр класицизму

​Прихильники класицизму вважали, що основа всього — ро-

зум, прекрасне лише те, що розумне. Головна тема — конфлікт особистих і громадянських інтересів, почуття й обов’язку. Вища гідність людини — виконання обов’язку, служіння державній ідеї.

Класицизм (лат. — зразковий) — це художній стиль в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст. Свого розквіту цей стиль досягає у Франції у XVII ст. У середині XVIII ст. виник новий напрям класицизму — академізм, із прагненням до ясності й простоти, відображенням ідеалу «природної людяності». У деяких

країнах класицизм зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст.

У музиці класицизму майже зник потужний, урочистий звук органу,

зменшилася роль хору: звучання органу, клавесина і хору змінилося звучанням симфонічного оркестру; піднесені арії поступилися місцем музиці легкій, ритмічній і танцювальній. Духові інструменти (кларнет, флейта, труба та інші) зайняли гідне місце в оркестрі й створили новий, особливий звук. Саме в цей період сформувався склад сучас

ного симфонічного оркестру.

У музичній культурі Європи на-

прикінці ХVІІІ — на почат-

ку ХІХ ст. відбулися кардинальні

зміни. Музика класицизму оспівувала дії і вчинки людини, її емоції і почуття, уважний і цілісний людський розум. Класичний

стиль в європейській музиці існував приблизно між
1730 і 1820 роками.

Провідні музичні жанри:

Симфонія

Симфонією спочатку називали будь-яке благозвучне поєднання звуків. Згодом таку саму назву отримали вступи до оркестрової танцювальної сюїти або до опери. «Батьком класичної симфонії» або родоначальником цього музичного жанру вважають Й. Гайдна, автора понад 100 симфоній. Звісно, симфонії писали й до нього, але твори попередників не досягали класичного рівня. Більше того, у творчості Й. Гайдна сформувався звичний для сучасників склад симфонічного оркестру. У спадщині В.-А. Моцарта понад сорок симфоній, у Л. ван Бетховена — дев’ять. У творах представників віденської школи цей жанр набув класичної досконалості.

Провідні музичні жанри:

Соната

Соната — циклічний твір, у якому частини об’єднані спільним задумом, а їхня послідовність зумовлена образним змістом, єдиною ідеєю. У класичній сонаті зазвичай три частини, перша з яких написана в сонатній формі. Темповий контраст частин циклу такий: перша — швидка, друга — повільна, третя — знову швидка.

У цей період виникли сонати для різних інструментів, найбільше — для фортепіано. У Й. Гайдна таких сонат дуже багато, у В.-А. Моцарта — понад 30, а у Л. ван Бетховена — 32. У них відображено широке коло образів, втілено багатство людських переживань, настроїв, думок.

Провідні музичні жанри:

Концерт

У творчості композиторів віденської школи склалася класична форма інструментального концерту. У цьому жанрі втілена характерна для класицизму рівновага контрастних музичних образів. Партія соліста, де він демонструє віртуозність, протиставляється звучанню всього оркестру (туті).

За формою і драматургією класичний концерт подібний до сонати.

У спадщині композиторів-класиків чимало концертів для фортепіано, скрипки, віолончелі, а також флейти, кларнета, валторни, арфи. Вони писали концерти і для кількох інструментів, тобто подвійні, потрійні. Наприклад, Бетховен створив потрійний концерт для фортепіано, скрипки і віолончелі з оркестром. До найкращих сторінок творчості Моцарта належать 27 концертів.

Віденська школа класиків

Столицею музичного світу в ті часи був Відень. Головною рисою творчості

віденських класиків був високий стиль музики, в якому багатий образний зміст і складні почуття було втілено в просту, ясну, але досконалу художню форму. Страждання і радості ставали для композиторів предметом роздуму, а не переживання. Композитори віденської школи створили дуже струнку й логічну систему правил побудови твору. Саме в цей період остаточно сформувалася сонатна форма, заснована на розробці і протиставленні двох контрастних тем, а також визначився класичний склад частин сонати і симфонії.

​​Портрет Й. Гайдна

​​Портрет Л. ван

Бетховена

​​Портрет В. А.

Моцарта

​​Портрет К. Глюка

Віденська школа класиків

Йозеф Гайдн (1732—1809 рр.) більше тяжів до народно-жанрових образів, гумору, жарту. Він створював фантастичну хорову, оперну, оркестрову та

інструментальну музику, але найбільші його досягнення — симфонії, яких він написав більше ста. Й. Гайдн заслужено вважається родоначальником симфонії.

Він надав симфонії закінчений і витончений вигляд, установив закони, за якими пишуть класичну симфонію і донині.

​

​https://www.youtube.com/watch?v=7CR97Wn7bKA&t=609s

*

https://www.youtube.com/watch?v=x2XadzurTH0

Вольфганг Амадей Моцарт (1756—1791 рр.) склав понад 600 творів (серед яких 41 симфонія, більше 40 інструментальних концертів), багато з них визнані вершиною симфонічної, концертної, камерної, оперної та хорової музики. Найбільшим його досягненням вважаються опери «Дон Жуан», «Весілля Фігаро», «Чарівна флейта» та інші, в яких він показав себе і як великий музикант, і як талановитий драматург. Творчість В. А. Моцарта відкрила широку перспективу розвитку різновидів опери — ліричної і соціальної комедії, музичної драми, філософської опери-казки.

​

​Арія Фігаро https://www.youtube.com/watch?v=aJIpVj_YkNo

Симфонія №40
https://www.youtube.com/watch?v=yJ3WWFkNFxU

Людвіг ван Бетховен (1770—1827 рр.) — один з найбільш виконуваних і шанованих композиторів у світі. Він писав у всіх існуючих тогочасних жанрах, включаючи оперу, балет, музику до драматичних спектаклів, хорові твори. Композитор не лише зберіг основні риси класицизму (ясність, монументальність, стрункість композиції), а й значно розширив сферу образів. Його музиці притаманна величезна енергетична напруга, збудженість почуттів, пристрасть і драматизм. Герой музичних творів Л. ван Бетховена — сміливий, пристрасний, наділений розвиненим інтелектом — одночасно і борець, і мислитель. Найзначнішими у його спадщині вважаються інструментальні твори.

​

Місячна соната https://www.youtube.com/watch?v=C5WTGOdOek0

До Елізи https://www.youtube.com/watch?v=5h8Fxwnshyw

Уривок із 1ч. сонати №23 "Апасіоната" https://www.youtube.com/watch?v=eqiy5_cbpfQ

Гімн Європи https://www.coe.int/uk/web/about-us/the-european-anthem

Крістоф Глюк (1714—1787 рр.) — автор 107 опер. Його твори характеризуються глибоким ідейним змістом, сильними почуттями, людяністю, поєднанням про-

стоти й монументальності, трагічного пафосу і ліризму. Головним досягненням композитора є підпорядкування всіх засобів виразності оперного спектаклю єдиному драматургічному задуму. Прагнучи перебороти номерну структуру опери, К. Глюк поєднував окремі епізоди опери у більші ланцюги, сполучені єдиним драматичним розвитком, підсилював у речитативних епізодах декламаційну виразність, в аріях відмовився від зовнішньої віртуозності, підвищив роль хору й оркестру.

​

​Соло флейти з опери "Орфей та Еврідіка" https://www.youtube.com/watch?v=QYpLCp-_pxo

https://www.youtube.com/watch?v=5CDt7rRRaac

https://www.youtube.com/watch?v=pVuNKOTCtr8

Маріанна фон Мартінес (1744—1812 рр.) — австрійська композиторка, співачка (сопрано), виконавиця на клавішних інструментах. З десяти років Маріанна брала уроки музики у молодого композитора Йозефа Гайдна і у імператорського придворного композитора Джузеппе Бонно, а також брала уроки співу і композиції. Маріанна фон Мартінес отримала хорошу загальну освіту, яка значно перевершувала ту, що в той час вважалася стандартом для жінок її соціального класу. Володіла італійською та німецькою, французькою та англійською мовами. 1773 року вона була прийнята в Академію Філармонік в Болоньї, куди приймали лише дуже талановитих музикантів.

​

​Marianne Martines (1744-1812) - Concerto (A-Dur) da Cimbalo (c.1771) https://www.youtube.com/watch?v=Q1V6k_K7LQI

Multiple Select

Найвищі досягнення композиторів-класиків належать да розвитку жанрів (кілька варіантів:

• соната

• мініатюра

• симфонія

• квартет

• концерт

Multiple Choice

Соната - це

• урочиста церковна пісня

• віртуозне соло

• твір для

  виконання солістом

• твір, що складається переважно з трьох частин

Multiple Choice

Коли відбулися кардинальні зміни у музичній культурі Європи?

• кінець 18 ст - початок 19 ст

• кінець 17ст - початок 18ст

• кінець 16ст - початок 17ст

• на початку 20 ст

Multiple Choice

Яке європейське місто вважається осередком музики класицизму

• Мілан

• Відень

• Париж

• Цюрих

Multiple Choice

На якому фото зображено Амадея Моцарта?

Multiple Choice

У фіналі якої симфонії Бетховена звучіть "Ода до радості", яка стала офіційним гімном Європейського Союзу?

• Симфонія №3

• Симфонія №5

• Симфонія №7

• Симфонія №8

• Симфонія №9

Театральне мистецтво класицизму

​Для театрального мистецтва класицизму характерні урочистий, статичний лад спектаклів, розмірене читання віршів. Театральний стиль був проголошеним мистецтвом декламації і вирізнявся нормативним характером: існував ієрархічний поділ на жанри, головними з яких були висока трагедія і комедія. Трагедія не повинна була торкатися буденної тематики, комедія — зображувати піднесені пристрасті. Кожен жанр мав строго певні ознаки, змішування яких не допускалося. Всі театральні твори складалися з п’яти актів і були написані у віршованій формі. З появою цього стилю з театральних підмостків уперше стали порушуватися гострі проблеми громадськості, а також оспівувалися сильні й гідні особистості.

​

Вперше основні принципи нового стилю сформулював французький драматург, театрознавець Франсуа д’Обіньяк (1604—1676 рр.) у книзі «Практика театру». Спираючись на погляди Аристотеля і Горація, на драматургію, він виклав вимоги до зразкового театрального спектаклю. Твір має слідувати закону трьох єдностей:

• єдність місця — події п’єси повинні відбуватися в одному просторі, ніякої зміни декорацій не допускалося;

• єдність часу — дія не повинна виходити за межі доби;

• єдність дії — у п’єсі має бути присутня одна сюжетна лінія, не обтяжена побічними епізодами.

​Принцип "трьох єдностей"

Класицизм — мистецтво доцільності, правил і логіки, де центральне місце посідає категорія краси, що не залежить від людини та її внутрішнього світу, а головним критерієм художньої правди є розум.

У класицистичних трагедіях, написаних за сюжетами з античної літератури, Старого Завіту або героїчного епосу, зображували представників знаті — королів, вельмож, героїв. Твори «високого» жанру писали величавою, урочистою мовою.

У комедіях героями були простолюдини — містяни, селяни, слуги, а сюжети автори брали цілком життєві, прославляючи ідеї монархії та служіння державі. Твори «низького» жанру писали мовою, близькою до розмовного стилю, у них викривали вади суспільства і людських характерів.

Головний конфлікт у п’єсах періоду класицизму — між пристрастю і здоровим глуздом: людина у своїх вчинках та переживаннях мусить керуватися передусім розумом.

Згідно із правилами класицизму, кожен драматичний твір повинен бути цілісним з точки зору задуму й форми, тематики й мови, жанру і композиції.

Засновником європейської класичної комедії був французький комедіограф, актор і театральний діяч, реформатор сценічного мистецтва Жан-Батіст Поклен (театральний псевдонім — Мольєр). Спираючись на традиції народного театру і досягнення класицизму, він створив жанр соціально-побутової комедії. У своїх п’єсах Мольєр змальовував життєво достовірні образи, висміював станові забобони аристократів, обмеженість буржуа, святенництво дворян, викривав лицемірство.

​

​​Ілюстрації до п'єси Мольєра "Міщанин-шляхтич"

https://www.youtube.com/watch?v=bYzhRUnq0XQ
Мольєр. "Міщанин-шляхтич". Зміст комедії