Евфонічне чергування

Евфонічні чергування

Українська мова - милозвучна й тому треба пильнувати, щоб не скупчувалися поряд кілька голосних або кілька приголосних.

Чергування у - в

У вживаємо з метою уникнення збігу приголосних, важких для вимоги.

В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних.

• між приголосними, наприклад: Десь у хлібах кричав перепел;

• на початку речення перед приголосним, наприклад: У лісі стояв гамір, пахло квітами; Увійшли до хати;

• не залежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також звукосполученнями зв, св, дв, тв, гв, хв і под., наприклад: Сидимо у вагоні; Піти у світ; Щастя у творчості;

• після паузи, що на письмі позначаємо комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним, наприклад: До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села; Це було... у Києві.

У вживаємо:

В вживаємо:

• між голосними, наприклад: Була в Одесі; Прочитали в оголошенні;

• на початку речення перед приголосними, наприклад: В імлі зникали дерева; В Антарктиді працюють наукові експедиції;

• перед голосною перед більшістю приголосних (окрім в, ф, сф, хв і под.), наприклад: Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Коники сюрчали в траві.

​У - В не чергуються:

а) у словах, уживаних тільки з в або тільки з у, наприклад: вдача, вклад, вникати, вправа, вступ (і удача, уклад, уникати, управа, уступ — з іншими значеннями); взаємини, влада, власний, властивість, вплив і под.; увага, узбережжя, указ, уламок, умова, усталений, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, умовний, уникливий та ін.;

б) у власних іменах і в словах іншомовного походження, наприклад: Вдовенко, Власенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Уляна, Уругвай, увертюра, університет, утопія та ін.

Примітка. У поезії поряд із звичайною формою Україна іноді вживається Вкраїна.

Чергування і - й



І вживаємо з метою уникнення збігу приголосних, важких для вимоги.

Й уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних.

І вживаємо:

а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед словами з початковим приголосним звуком, наприклад: Вірю в пам'ять і серце людське (Б. Олійник); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Оце тут з дерева виробляють всячину: і вози, і колеса… (Панас Мирний);

б) на початку речення, наприклад: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко); І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський).

Й вживається:

а) між голосними, наприклад: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький);

б) після голосного перед приголосним, наприклад: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).

Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у словах: імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти, ітися — йтися (ідеться — йдеться).

І - Й не чергуються:

а) при зіставленні понять, наприклад: Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир;

б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я, наприклад: Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський);

в) після паузи, наприклад:

Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко);

г) у власних іменах і словах іншомовного походження, наприклад: Іване Івановичу!; біля Інгулу; коло Ірландії; прийшла Ізабелла; не ідеальний; чудова ікебана.

Примітка. У художній літературі в іменах українців чергування і — й допускається, наприклад: Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах У Йвана святого (Т. Шевченко).

​Чергування З — ІЗ —  ЗІ (ЗО)

З вживаємо:

• Перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова:  аркуш з альбому.  П з О.

• Між голосними: пироги з ожиною. О з О.

•  Перед приголосним (крім с, ш) чи сполученням приголосних на початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним: змагалися з футбольною збірною району, промовити з притиском. О з П. 

  

ІЗ  вживаємо в таких випад­ках:

• Переважно перед свистячими й шиплячими (з, с, ц, ч, ш, щ): кросівки із шнурівкою, повернувся із щоденником. О з Ш.

• Між групами приголосних: піаніст із Братислави; зустріч із приятелями. П із П.
  

ЗІ  вживаємо в таких ви­падках:

• Перед сполученням приго­лосних, якщо початковими виступають з, с, ч, ц, ш, щ незалежно від закінчення попереднього слова: скинув зі столу. П із П.

• ЗО як варіант прийменника ЗІ виступає при числівниках два, три або займеннику мною: зо дві сотні, зо мною.