Біорізноманіття

Біорізноманіття - різноманітність живих організмів у всіх її проявах.
1988 р. Е. Вілсон

Біосистематика (від грец. біос - життя і система - упорядкування) - наука про різноманітність організмів. Термін було запропоновано К. Ліннеєм.

Еволюційна філогенія (або філогенез) (від. грец. філо - рід і генезіс - породжую) - розділ еволюційної біології, що вивчає шляхи історичного розвитку біорізноманіття Землі. Термін філогенез ввів у науку німецький учений Е. Геккель у 1866 р.
Вихідним методом для досліджень філогенезу був метод «потрійного паралелізму» з використанням знань морфології, ембріології та палеонтології.

СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ - це розподіл на групи всіх живих істот з урахуванням їхньої спорідненості та використанням систематичних категорій. Створення системи органічного світу є головним завданням біосистематики.

Основними принципами побудови системи органічного світу є такі.

1. Принцип філогенетичності(3 variables).
2. Принцип ієрархічності.
3. Принцип номенклатурної упорядкованості.

ВІРУСИ (від. лат. virus - отрута) - це неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними паразитами. Віруси вражають усі клітинні організми.Знайдено також віруси, які здатні відтворюватися лише в присутності інших вірусів (віруси-сателіти). Відкрито віруси в 1892 р. Д. Й. Івановським. Віруси, яких на сьогодні описано понад 5 000 видів, вивчає вірусологія.

​Схематична будова віруса тютюнової мозаїки: 1 - серцевина; 2 - капсомери; 3 - капсид

Складні віруси можуть мати додаткові оболонки, молекули вуглеводів, ферменти тощо.

Прості віруси мають капсид з білкових частинок - капсомерів і нуклеїнову кислоту - серцевину.

Вірусні білки бувають декількох типів: білки-ферменти для самовідтворення молекул нуклеїнових кислот, білки-гемаглютиніни для розпізнавання клітин, білки-нейромінідази для руйнування рецепторів клітин, структурні білки для побудови капсиду. У вірусів немає власних білоксинтезуючих систем, тобто у них немає власних іРНК, тРНК, рибосом.

органи дихання (віруси грипу)

Віріон - позаклітинна форма вірусу

травлення (гастроентерити, гепатити)

нервову систему (поліомієліт, енцефаліти, сказ)

шкіру та слизові оболонки (кір, герпес, папіломи, вітряна віспа)

Основними заходами боротьби з вірусними хворобами є:
а) ізоляція хворих організмів від здорових (карантин);
б) лікування з допомогою хімічних антивірусних препаратів (хіміотерапія); в) профілактичні щеплення для підвищення стійкості організму (імунізація).

Пріони (від англ. proteinaceous infectious particles - білкові заразні частинки) 1982р. С. Прузінер.
(губчаста енцефалопатія, фатальне сімейне безсоння, хвороба Куру)

Віроїди - неклітинні форми життя, які являють собою низькомолекулярну одноланцюгову кільцеву РНК, що не кодує білків. 1971 р. Т. Дінер.
(веретеноподібність бульб картоплі, хвороба жовтих плям рису та ін.)

БАКТЕРІЇ (Bacteria) - група мікроскопічних, одноклітинних організмів, у яких немає ядра та мембранних органел. Уперше ці мікроскопічні організми побачив під мікроскопом А. ван Левенгук (1632-1723). З того часу й розпочався розвиток науки мікробіології.

​Вихідними предками бактерій та усіх існуючих організмів були архебіонти - анаеробні гетеротрофні прокаріотичні організми, які виникли близько 3,5-3 млрд років тому.

Клітинна стінка містить полісахариди (муреїн), плазматична мембрана утворює внутрішньоклітинні впинання (фотомембрани, мезосоми), з органел у цитоплазмі є рибосоми, замість ядра - нуклеоїд, у багатьох - плазміди (маленькі кільцеві молекули ДНК). За формою клітин їх поділяють на групи: кулясті, паличкоподібні, звивисті

Живлення

• фотоавтотрофне (ціанобактерії);

• хемоавтотрофне (залізо-, сіркобактерії);

• фотогетеротрофне (пурпурні несірчані бактерії);

• хемогетеротрофне (сапротрофні, симбіотрофні бактерії).

Більшість прокаріотів є аеробами, але є й анаероби, які дістають енергію, необхідну для життя, завдяки процесам бродіння. Рухаються за допомогою слизу або джгутиків. Розмножуються нестатево - поділом клітини навпіл, іноді брунькуванням (кожні 20-30 хв). У багатьох прокаріотів відбувається утворення спор для життя за несприятливих умов, деякі здатні до інцистування для захисту й поширення.

бліда спірохета - сифіліс

актинобактерії - стрептоміцети
мікоплазми -пневмонія,

протеобактерії - кишкова паличка, сальмонела, холерний вібріон, чумна паличка, хелікобактер

ціанобактерії - спіруліна, носток, анабена, мікроцистіс

АРХЕЇ (від грец. археос - старий) - мікроскопічні одноклітинні без’ядерні організми, що відрізняються від бактерій та еукаріотів.
1977 р. К. Воуз і Дж. Фокс.
1 - нітрозопумілус, має паличкоподібну форму; 2 - метанобревібактер Сміта - найпоширеніша метаногенна архебактерія кишечнику людини; 3 - сульфолобус, якого атакують бактеріофаги; 4 - галоквадратум, який може жити в дуже солоній воді

Відрізняються від бактерій:
1. відсутність у клітинній стінці пептидогліканів;
2. наявність у геномі інтронів та унікальних нуклеотидних послідовностей у генах рРНК і тРНК;
3. основою клітинної мембрани архей є мономолекулярний шар ліпідів;
4. у них не утворюються спори.
Археї розмножуються нестатево: поділом навпіл, фрагментацією та брунькуванням.

ЕУКАРІОТИ (Eukaryota) - одно-(протисти (від грец. протистос - найперший)). та багатоклітинні організми, які в своїх клітинах мають ядро та мембранні органели.
Геном еукаріотичних клітин може бути ядерним, пластидним та мітохондріальним.

РОСЛИНИ (Plantae) - багатоклітинні еукаріотичні організми, найзагальнішими особливостями яких є пластиди, фотоавтотрофне живлення та прикріплений спосіб життя.
- тригеномні(пластиди, міто..);
- клітинна стінка з целюлози;
- включення - крохмаль.

​Предками рослин були джгутикові прокаріоти, які вступили у симбіоз із ціанобактеріями. Від них близько 1,5 млрд років тому виникли одноклітинні глаукофітові водорості

ГРИБИ (Fungi) - багатоклітинні гетеротрофні еукаріотичні організми, найзагальнішими ознаками яких є осмотичне живлення та прикріплений спосіб життя.
- клітинну стінка з хітину;
- запасають глікоген;
- двогеномні(ядерні, мітохо..);
- без травних вакуолей.

​Вегетативне тіло переважної більшості грибів являє собою систему вкритих клітинними оболонками ниток (гіфів), яка називається грибницею (міцелієм). Органи нестатевого розмноження грибів називають спорангіями. Вони розміщені поодиноко або зібрані у складні структури.

ТВАРИНИ (Animalia) - багатоклітинні еукаріотичні організми, найзагальнішими особливостями яких є хемогетеротрофне живлення та активний рух (локомоція).
- двогеномні (без пластид);
- обмежений ріст;
- подразливість у вигляді рефлексів;
- відсутність клітинної стінки і наявність глікокаліксу;
- запасання глікогену;
- наявність двох чи трьох зародкових листків, стадій бластули і гаструли в зародковому розвитку.