Мала проза

Історія розвитку української малої прози в українській літературі

ПЛАН

• Cуспільно-політичні умови розвитку малої прози.

• Жанрова система та особливості малої прози у добу модернізму.

• Трансформація жанрів малої прози (новела, оповідання, нарис, притча, анекдот та ін).

Рекомендована література

• Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. / Іван Денисюк. – К.: Вища школа, 1981. – 214 с. 

• Ковалів Ю.І. Жанрово-стильові модифікації в українській літературі : [монографія] / Ю.І. Ковалів. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2012. – 191 с. 

• Ковалів Ю.І. Історія української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст. : [підручник] : у 10 т. / Ю.І. Ковалів. – К.: ВЦ «Академія», 2013. – . – Т. 3: У сподіваннях і трагічних зламах. – 2014. – 472 с. – (Серія «Альма-матер»)

Рекомендована література

• Ленська С.В. Жанрова специфіка малих епічних форм у теоретико-літературознавчому дискурсі / С.В. Ленська // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія літературознавство. – Х.: ХДПУ, 2013. – Вип. 4 (76). – Частина друга. – С.85–93. 

•  Жиленко І. Р. Психологізм vs документалізм малої прози міжвоєнного періоду / І. Р. Жиленко // Журналістська освіта в Україні: світові професійні стандарти: Матеріали чотирнадцятої Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Суми, 10–11 травня 2018 року. – С. 79–82. 

Суспільно-політичні умови розвитку малої прози (к. ХХ - поч. ХХІ ст.)

• капіталізм\імпералізм

•  інтернаціоналізація літератури

• нові економічні процеси та демографічні рухи

• політичні процеси

Жанрові ознаки новели (за Й.-В. Гете)

• «нечувана подія»

•  1) та, що спирається на дотепний поворот сюжету;

• 2) являє собою оповідь про веселі недоречності і комічні метаморфози;

• 3) тип, що відкриває на мить «людську натуру та її сокровенні глибини», що споріднює її з сучасною новелою

Жанрові ознаки новели (за І. Франком)

• сконцентрованість матеріалу

• компактність композиції

• сюжетобудування зосереджене навколо одного моменту життя – не повсякденного, дріб’язкового, а такого, що містив би в собі ознаки і прикмети доби 

Особливості трансформації жанрів повісті та новели

• "зона побудови образу"

• відмова від «готового» героя і пошук засобів створення естетичної межі, адекватної з точки зору зміненої дискурсивної ситуації

• Некласичний тип культури починає по-новому розглядати феномен особистості у парадигмі «Я – Інший»

• В естетиці романтизму відбувається витіснення завжди наявного в новелі сюжету інакомовленням, розбудовою психологізму, появою описовості.

• дисиміляція змістової насиченості

Жанрова специфіка оповідання

• Джерелами О. є народний епос, зокрема легенди, перекази, саги, твори античної історіографії, хроніки тощо

• оповідання відрізняється від новели ослабленою фабульністю, меншим динамізмом сюжету, але більшою епічністю, аналітичністю, споглядальністю, 

• розміреністю оповіді, наявністю нерідко оповідача і його “суб’єктивного” погляду

• І. Безпечний специфічними художніми засобами оповідання вважає «стислість, лаконічність, динамічність, напруженість сприймання, відносну простоту, доступність тощо.

Жанрова специфіка притчі

• розкриває важливі етичні , естетичні, філософські настанови, має символічний підтекст

• імперативність картини світу

• моральна відповідальність вибору, здійсненого головним героєм а аксіологічне ставлення до цього вибору розповідача - "семантичне ядро притчі"

Жанрова специфіка анекдота

• осміяння курйозної ситуації що виявляє характер людини,

• злободенність, гострота, розкриття "неправильності світу" в окремому епізоді буття

• оказіональна картина світу, якій притаманне карнавальне вивертання світу навиворіт, казусність, непередбачуванність розв'язки

Жанрова специфіка нарису

• редукція художньої образності

• посилення документально-історичного первня, що надає творам даного жанру достовірності

• відсутність завершеної фабули

• оперативність реагування на злободенні факти і події за рахунок глибини художніх узагальнень

Атрибутивні характеристики українського модерністського малого епосу

• 1) відносно невеликий обсяг;

• 2) наявність єдиного центру зображення (одноподієвість або мононаратив);

• 3) інтенсивно-подієвий або екстенсивно-описовий тип розгортання конфлікту, образної системи, хронотопу;

• 4) більша, у порівнянні з класичною новелістикою, семантична широта і психологічна глибина зображення;

Атрибутивні характеристики українського модерністського малого епосу

•  5) відбувається ускладнення внутрішньої структури оповідання за рахунок уведення базових конструктивних принципів епічного роду;

• 6) співіснування у різних формах різних стильових та дискурсивних практик;

• 7) контамінація / дифузія / синтез різних жанрових і родових структур; 

• 8) суб’єктивність зображеного, інтимізація людських емоцій поєднується із епічною широтою зображення;